Чи можна претендувати на компенсацію, якщо будинок залишився на окупованій території? Що робити, якщо немає всіх документів? І чи є сенс подавати заяву, якщо грошей поки не виплачують? Реєстр збитків уже приймає заяви від постраждалих, але навколо нього досі багато запитань і хибних очікувань. Пояснюємо, як працює цей механізм і що варто зробити вже зараз.
Російська агресія вже спричинила масштабні руйнування будинків та інфраструктури, але її наслідки цим не обмежуються. Для мільйонів людей війна означає втрату житла, роботи та бізнесу, вимушений переїзд, поранення, смерть або зникнення близьких, полон, катування, депортацію, втрату доступу до власного майна на окупованій території та багато інших видів шкоди.
Природне запитання, яке виникає в людини, що зіткнулася з такими наслідками, – чи можна отримати відшкодування і що для цього потрібно зробити?
Однієї простої відповіді поки що немає. В Україні та на міжнародному рівні одночасно формуються і діють різні механізми. Частина з них уже передбачає конкретні види державної допомоги, як-от програма «єВідновлення» для пошкодженого та знищеного житла.
Інші покликані зафіксувати вимоги до Російської Федерації та стати основою для майбутніх репарацій. Центральне місце серед таких механізмів займає Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України – RD4U.
Слід одразу розуміти головне: Реєстр збитків не є фондом, який сьогодні виплачує гроші постраждалим. Подання заяви до Реєстру – це фіксація вимоги про відшкодування для подальшого розгляду в межах міжнародного компенсаційного механізму.
Відшкодування – це не один механізм
У побуті слова «компенсація», «репарації», «відшкодування» часто використовують як синоніми. Але з юридичного погляду система набагато ширша. Міжнародні стандарти розглядають репарації не лише як грошову виплату. Вони можуть передбачати реституцію, тобто відновлення становища людини, наскільки це можливо; компенсацію за шкоду, яку можна оцінити у грошах; реабілітацію, зокрема медичну та психологічну допомогу; сатисфакцію та заходи, спрямовані на недопущення повторення порушень.
У нинішніх українських умовах це означає, що не слід шукати одну установу, яка «компенсує всю шкоду від війни».
Один і той самий постраждалий може мати справу з різними механізмами. Наприклад, власник знищеного будинку може претендувати на допомогу за державною програмою «єВідновлення» і водночас подати заяву до міжнародного Реєстру збитків. На порталі «Дія» в роз’ясненні щодо категорії А3.1 прямо зазначено, що заяву до RD4U можна подати навіть у разі отримання компенсації за програмою «єВідновлення». Тому державну допомогу, судовий захист і міжнародний механізм відшкодування не варто вважати взаємозамінними.
Що таке Реєстр збитків
Реєстр збитків для України було створено в межах Ради Європи після того, як Генеральна Асамблея ООН у листопаді 2022 року рекомендувала створити міжнародний механізм відшкодування шкоди, завданої агресією проти України, і міжнародний реєстр збитків як один із перших кроків такого механізму.
RD4U почав приймати заяви 2 квітня 2024 року. Його основне завдання – приймати заяви та пов’язані з ними докази, обробляти, класифікувати й систематизувати їх та вирішувати, чи відповідають заяви встановленим критеріям для внесення до Реєстру.
Заяви можуть стосуватися шкоди,
завданої фізичним особам, юридичним особам та Україні як державі, включно з її регіональними й місцевими органами влади та іншими відповідними установами. Саме тому Реєстр має значення не тільки для окремого громадянина, а й для громад, підприємств та державних органів.
Масштаб роботи вже значний. За даними Ради Європи від 3 вересня 2026 року, до Реєстру було подано майже 190 тисяч заяв, близько 58 тисяч із них уже внесено до Реєстру, а інші перебувають на розгляді. На той момент заяви вже можна було подавати за понад 30 категоріями. Планується, що до кінця вересня 2026 року будуть відкриті всі передбачені категорії.
Які критерії перевіряє Реєстр
Шкода, щодо якої подають заяву до Реєстру, має відповідати трьом базовим критеріям. Вона має бути завдана 24 лютого 2022 року або пізніше на території України в її міжнародно визнаних кордонах, включно з територіальними водами, і бути наслідком міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України.
Крім того, під час обробки перевіряють, чи подав заяву належний заявник або чи подано її від його імені.
Отже, фактично перевіряють чотири критерії: належність заявника та три критерії щодо самої шкоди.
Це принципова відмінність. Сам факт того, що людина постраждала від війни, ще не означає автоматичного внесення будь-якої її вимоги до Реєстру: потрібно правильно обрати категорію і надати передбачену для неї інформацію.
Щодо якої шкоди можна подати заяву
Система категорій охоплює значно більше, ніж пошкодження чи знищення квартир і будинків. До неї належать, серед іншого, вимушене переміщення в межах України та за її межі, смерть і зникнення близьких членів сім’ї, серйозні тілесні ушкодження, сексуальне насильство, катування, позбавлення свободи, примусова праця, насильницьке переміщення або депортація, пошкодження чи знищення житлової та нежитлової нерухомості, втрата житла, оплачуваної роботи, можливості здійснювати підприємницьку діяльність, доступу або контролю над нерухомістю на тимчасово окупованих територіях та інші види економічної шкоди. Окремі категорії передбачені для заяв юридичних осіб, держави та громад; інші стосуються культурних цінностей, інфраструктури,
гуманітарних витрат та інших втрат.
Це означає ще один суттєвий момент: не всю шкоду потрібно намагатися вмістити в одну заяву. Якщо людина одночасно була вимушена виїхати з дому, втратила роботу й контроль над власною нерухомістю на окупованій території, ці наслідки можуть належати до різних категорій.
Наприклад, у роз’ясненнях щодо категорії А3.6 RD4U прямо зазначає: якщо заявник, крім втрати доступу до нерухомості, має інші збитки, зокрема втрачений дохід, щодо них слід подавати заяву в межах іншої відповідної категорії.
Майно на окупованій території: що потрібно знати жителям Луганщини
Для жителів Луганської області однією з найактуальніших є категорія А3.6 – «Втрата доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях».
Особливість цієї категорії полягає в тому, що для подання заяви не потрібно доводити, що будинок або квартира обов’язково фізично знищені. Заява може стосуватися ситуації, коли власник фактично позбавлений можливості користуватися нерухомістю, розпоряджатися нею, передавати або продавати її без необхідності взаємодіяти з російськими органами чи підконтрольними їм структурами.
Для багатьох мешканців Луганщини це принципова відмінність. Людина може не знати, у якому стані зараз перебуває її квартира чи будинок, не мати можливості туди потрапити й не мати фотографій руйнувань. Але сама втрата доступу або контролю може бути окремою підставою для заяви.
Навіть особи, які залишили свою нерухомість на окупованій території ще у 2014 році, за певних умов можуть подати заяву за цією категорією. RD4U наводить приклад: якщо раніше людина ще мала періодичний доступ до майна, але після 24 лютого 2022 року втратила його через повномасштабне вторгнення, вона може подати заяву щодо втрати доступу або контролю.
Ще одна суттєва деталь: якщо є докази фізичного пошкодження чи знищення такого майна, можна також розглянути подання заяв за категоріями А3.1 або А3.2. Тобто втрата контролю і фізичне знищення – це різні види шкоди, які не слід автоматично змішувати.
«У мене немає всіх документів». Чи варто подавати заяву?
Один із головних бар’єрів для постраждалих – переконання, що без повного пакета документів звертатися немає сенсу. Особливо це стосується людей,
які терміново виїжджали з окупованих територій, втратили паперові документи, не встигли внести до електронних реєстрів відомості про права власності, набуті раніше, або фізично не можуть отримати необхідні документи чи підтвердження за місцем проживання.
Підхід RD4U не зводиться до вимоги «немає одного конкретного документа – немає заяви». Вимоги до доказів залежать від категорії, а можливі джерела підтвердження можуть бути різними.
Показовою в цьому контексті є категорія А3.6. Серед можливих доказів втрати доступу Реєстр називає судові рішення, документи про відмову у в’їзді, матеріали, які підтверджують неможливість користуватися майном або розпоряджатися ним без необхідності взаємодіяти з окупаційними структурами, повідомлення ЗМІ та навіть письмові свідчення сусідів, представників або інших осіб. При цьому зазначено, що цей перелік не є вичерпним.
Ба більше, у роз’ясненнях RD4U окремо розглянуто ситуацію, коли людина не має підтверджень втрати контролю чи вартості нерухомості: заяву все одно можна подати, надавши якомога більше інформації про те, що сталося.
Це не означає, що докази не потрібні або не мають значення. Навпаки, все, що може підтвердити заяву, варто зберігати. Але відсутність «ідеального досьє» не завжди є підставою взагалі відмовлятися від захисту своїх прав.
Які документи та докази варто зберігати
Практичне правило для постраждалих просте: документи та інформацію краще збирати заздалегідь, не чекаючи, доки потрібна форма заяви стане доступною. Цінними можуть бути правовстановлювальні документи на нерухомість, старі договори купівлі-продажу чи дарування, документи про спадщину, технічні паспорти, документи БТІ, фото і відео майна до та після пошкодження, медичні документи, довідки, листування, документи про роботу та доходи, відомості про вимушене переміщення, судові та адміністративні документи, контакти можливих свідків.
Доцільно мати цифрові копії важливих документів і не обмежуватися їх зберіганням на одному пристрої. Але точний перелік завжди потрібно перевіряти для конкретної категорії. Реєстр затвердив окремі форми та правила подання заяв, у яких зазначено, яку інформацію потрібно надати щодо відповідного виду шкоди.
Як подати заяву
Нині RD4U приймає заяви в електронному вигляді через вебпортал «Дія». Для кожної відкритої категорії використовується відповідна форма. На сайті Реєстру є актуальний перелік категорій, за якими можна подати заяву, правила, інструкції та відповіді на поширені запитання.
Подання заяви є безоплатним. Цей принцип окремо підкреслюється і в офіційних інформаційних матеріалах Реєстру. Варто остерігатися посередників, які створюють у людини враження, що без платного «оформлення міжнародної компенсації» вона не зможе скористатися своїм правом. Складна ситуація справді може потребувати правової консультації, але сам Реєстр не стягує плати за подання заяви.
Що відбувається після подання
Натискання кнопки «Подати» – не кінець процесу. Заява й завантажені через «Дію» документи надходять до Реєстру. Спочатку файли проходять технічну перевірку. Далі Секретаріат RD4U перевіряє, чи відповідає заява критеріям прийнятності. За необхідності заявника можуть попросити виправити, уточнити або доповнити інформацію. Після обробки Секретаріат готує рекомендацію Раді Реєстру.
Саме Рада приймає остаточне рішення щодо внесення заяви. Можливі різні результати: заяву можуть внести до Реєстру; повернути Секретаріату для додаткової роботи; відхилити з можливістю повторного подання після виправлення недоліків або отримання додаткової інформації; або відхилити остаточно, без можливості повторного подання тієї самої заяви. Про рішення заявник отримує повідомлення через «Дію».
Тут особливо важливо не плутати внесення до Реєстру з присудженням компенсації. Рада RD4U не вирішує питання про відповідальність за заявлену шкоду, не визначає остаточний розмір шкоди та не ухвалює рішення про виплату компенсації.
Хто тоді вирішуватиме питання компенсації
Упродовж останнього року робота зі створення міжнародного механізму суттєво просунулася. 16 грудня 2025 року у Гаазі було відкрито для підписання Конвенцію про створення Міжнародної комісії з розгляду заяв для України. Наступною ланкою цієї системи після Реєстру має стати Комісія: вона повинна розглядати внесені заяви по суті, оцінювати їх, ухвалювати рішення і визначати суму компенсації, якщо заявник має право на її отримання.
Але станом на початок вересня 2026 року Комісія ще не розпочала роботу. Для набрання Конвенцією чинності її мають ратифікувати 25 держав або регіональних інтеграційних організацій. Окремою умовою для початку роботи Комісії є забезпечення достатнього фінансування. За актуальними даними Ради Європи, Конвенція має загалом 40 підписантів; сім держав і Європейський Союз уже її ратифікували. Паралельно працює підготовчий комітет, який напрацьовує правила, процедури та практичні засади роботи Комісії.
Ще одне остаточно не вирішене питання – звідки саме надходитимуть кошти для компенсацій. Рада Європи прямо зазначає, що робота над визначенням можливих джерел фінансування триває. Тому сьогодні було б неправильно обіцяти людині конкретний строк або суму майбутньої виплати.
Але так само неправильно робити висновок, що «якщо компенсацій поки не виплачують, подавати заяву немає сенсу». Сенс Реєстру полягає саме в тому, щоб уже зараз формувати міжнародно визнану систему заяв і доказів, які згодом перейдуть до органу, уповноваженого вирішувати питання компенсації.
Що можуть зробити постраждалі вже зараз
Найгірша стратегія – чекати завершення війни або запуску всього компенсаційного механізму і нічого не фіксувати.
Якщо людина зазнала шкоди, варто зберігати документи й іншу інформацію про подію та її наслідки, робити резервні копії, перевіряти, які категорії RD4U вже доступні, а якщо відповідна категорія відкрита – ознайомитися з її правилами та вирішити, чи подавати заяву.
Якщо йдеться про майно, паралельно варто перевірити, якими українськими програмами можна скористатися. Якщо ситуація складна, є проблеми з документами, спадщиною, представництвом, підтвердженням права власності або виникають інші юридичні питання, доцільно отримати правничу допомогу.
Ці рекомендації особливо актуальні для людей із тимчасово окупованих територій. Відсутність фізичного доступу до будинку, неможливість самостійно провести обстеження або відсутність частини документів не повинні самі по собі бути підставою для відмови від захисту своїх прав.
Реєстр – не обіцянка швидких грошей, а можливість зафіксувати вимогу
Система міжнародного відшкодування шкоди, завданої російською агресією, ще формується. Реєстр збитків уже працює. Міжнародна комісія з розгляду заяв перебуває на етапі створення. Питання джерел фінансування майбутніх компенсацій залишається відкритим.
Тому постраждалим важливо одночасно уникати двох крайнощів. Перша – очікувати, що подання однієї заяви через «Дію» автоматично призведе до швидкої грошової виплати. Друга – вирішити, що фіксувати завдану шкоду зараз немає сенсу, бо компенсацій ще не виплачують. Насправді жодна з цих крайнощів не відображає повної картини. Міжнародний механізм створюється поступово, і саме заяви та докази, які постраждалі подають сьогодні, мають стати його основою завтра.
Для мешканців Луганської області, значна частина яких роками живе поза своїми домівками, не має доступу до майна або втратила документи під час окупації та вимушеного переїзду, це має особливе значення. Система не може повернути втрачені роки чи зруйноване життя. Але вона створює правовий механізм, у межах якого завдана шкода має бути зафіксована, оцінена й у перспективі відшкодована.
