До п'ятого року повномасштабного вторгнення Україна створила одну з найбільш динамічно розвиваючихся галузей безпілотних технологій у світі. Розвідувальні та ударні БПЛА класів middle strike і deep strike, FPV-дрони та дрони-перехоплювачі, безпілотні надводні апарати та наземні роботизовані комплекси стали найважливішою частиною української військової системи. В умовах зростання виробничих потужностей і де-факто постійного дефіциту державного бюджету 1 липня цього року Кабінет міністрів України затвердив механізм контрольованого експорту озброєння та оборонних технологій до країн-партнерів. Однак через три місяці перед нашою країною постала, на перший погляд, нерозв'язна проблема: як в умовах триваючого повномасштабного вторгнення Росії вивести новітні військові технології на міжнародний ринок і при цьому не послабити власну оборону.
Дрони – зброя першої необхідностіПротягом війни постійно змінювалися експертні підходи до оцінки співвідношення потенціалів України та Росії у сфері безпілотних технологій. Наприклад, раніше окремі фахівці говорили про значне відставання нашої країни від Росії за кількістю випущених безпілотників.
Так, у грудні 2023 року в інтерв'ю виданню "Українська правда" відома волонтерка Марія Берлінська сказала, що "якщо раніше був паритет [у сфері розвитку безпілотних систем], то зараз росіяни випередили нас у рази… зараз уже не патову ситуацію на шахівниці, а момент поразки".
Однак у наступні роки Україні вдалося різко наростити виробництво безпілотних апаратів. Президент Володимир Зеленський 15 липня цього року заявив, що національний військово-промисловий комплекс тепер здатний виробляти 10 мільйонів БПЛА на рік, побічно анонсувавши плани збільшити цей показник рівно вдвічі – до 20 мільйонів щорічно. Про нарощування потужностей ВПК говорять і експерти: за повідомленням інформаційного агентства "РБК-Україна", у 2025 році країна випускала озброєння на загальну суму 35 мільярдів доларів США, а до кінця 2026 року ця цифра прогнозується на рівні 60 мільярдів доларів США, з яких понад 35 мільярдів доларів припадатиме на сферу виробництва далекобійної зброї.
Однак виробнича потужність і вільні експортні ресурси – це не одне й те саме. Безпілотники на війні стали життєво необхідним інструментом не лише для досягнення перемоги,
а й для елементарного виживання. Їх використовують для розвідки, ураження живої сили та техніки, коригування вогню й ударів по об'єктах у глибині території противника. Війна показала, що перевага у дронах безпосередньо впливає на здатність утримувати оборону: у разі технологічного відставання під загрозою опиняються і піхота, і логістика. Тому будь-який експортний контракт обов'язково має до останньої одиниці відповідати потребам армії, що воює.
Контрольований експорт замість вільного ринкуНезабаром після того, як уряд України схвалив механізм контрольованого експорту озброєння, українські компанії почали отримувати перші дозволи на продаж своєї продукції за кордон. Наприклад, 3 липня підприємство F-Drones експортувало до США першу партію у кількості 2000 ударних БПЛА F10. Однак кожне таке рішення розглядається владою окремо й ухвалюється з урахуванням пріоритетних потреб Сил оборони. У цьому й полягає основна відмінність від ринку вільної конкуренції.
Звичайний комерційний ринок передбачає, що виробник самостійно визначає, скільки продукції продає на внутрішньому ринку,
а скільки – експортує іноземному замовнику. В умовах війни Україна, без сумніву, не може дозволити собі повної свободи ринку в класичному розумінні Адама Сміта. Держава має спочатку визначити необхідний обсяг поставок для армії і лише після виконання внутрішніх контрактних зобов'язань санкціонувати зовнішні продажі.
Чому виробникам потрібен зовнішній ринокЕкспорт має очевидний економічний сенс. Іноземні контракти дають підприємствам змогу отримувати додаткове фінансування, збільшувати обсяги серійного виробництва, знижувати собівартість та інвестувати в нові розробки. Для українського ВПК це особливо важливо, оскільки більшість підприємств було засновано після початку конфлікту і вони працюють в умовах постійних ризиків. Додаткові зовнішні фінансові ресурси в кінцевому підсумку надають потужний імпульс для збільшення обсягів виробництва та для внутрішнього споживача – Збройних сил України.
Саме тому Україна намагається поєднувати експорт із міжнародною кооперацією. Йдеться не лише про продаж готової продукції у вигляді дронів, а й про спільне виробництво, обмін технологіями та створення коопераційних підприємств у країнах-партнерах.
Такий підхід дозволяє Україні отримувати економічний ефект від власної технологічної бази, не відправляючи за кордон значні обсяги готових БПЛА, які потрібні на фронті.
Війна формує попит на нові дрониГоловна причина обмеження експорту залишається незмінною – війна. Поряд з Україною Росія також нарощує виробництво безпілотників і вдосконалює засоби боротьби з українськими БПЛА. У липні 2026 року російський уряд доручив організувати масове виробництво дронів-перехоплювачів, уніфікувати їхні комплектуючі та знизити вартість виробництва.
Це означає, що українська військова промисловість та інженерна школа перебувають у режимі безперервної "гонки", коли ціна неправильного рішення є надзвичайно високою – втрачене життя, втрачена позиція, поразка на окремій ділянці фронту і, як наслідок, – у війні. Ще більшого значення безпілотникам надає дефіцит засобів протиповітряної оборони. Наша влада регулярно говорить про гостру нестачу ракет-перехоплювачів, зокрема для Patriot, NASAMS та IRIS-T. У такій ситуації безпілотники стають незамінним елементом загальної системи виживання української армії.
Їх у жодному разі не можна розглядати виключно як експортний товар.
Україна вже експортує технології – але це іншеПоряд із самими українськими БПЛА закордонні партнери дедалі частіше прагнуть експортувати наші технології в цій сфері. Показовими є переговори з Польщею, на яких обговорювалася передача Україні польських винищувачів МіГ-29 в обмін на технологічне співробітництво в галузі безпілотного озброєння. Саме така модель взаємодії, а не масовий продаж готових дронів, може стати найбільш реалістичною формою міжнародного експорту українського ВПК під час війни.
Україна здатна експортувати технології, створювати спільні підприємства, локалізувати виробництво в країнах-партнерах та укладати окремі контрольовані контракти. Однак масово продавати готові БПЛА на зовнішні ринки на шкоду власній армії Україна об'єктивно не може.
Головний парадокс української дронової індустрії
Україна в стислі терміни створила з нуля потужний експортний потенціал у зв'язку з екзистенційним викликом своєму майбутньому, для успішного подолання якого потрібно було в режимі "форсажу" перебудувати військову промисловість відповідно до реалій сучасної війни.
Війна, яка спочатку породила "технологічне диво" українського ВПК, зараз гальмує його розвиток. Продовження війни невблаганно диктує логіку насичення воюючої армії сучасним озброєнням, що водночас і обмежує реалізацію потужного військово-промислового потенціалу України на світовому ринку в повній мірі. Сьогодні повна заборона експорту озброєння є такою ж згубною для країни, як і вільний розпродаж військової продукції за кордон.
Україна вже допускає контрольований експорт, але він підпорядкований пріоритетам армії, що веде війну. Перші дозволи видаються лише з урахуванням потреб Сил оборони, а міжнародна кооперація дедалі частіше будується навколо технологій та спільного виробництва. Повноцінний комерційний експорт БПЛА в масштабах, порівнянних із виробничими можливостями української промисловості, залишається питанням майбутнього. Поки триває повномасштабна війна, головний ринок для українських дронів знаходиться всередині країни – на фронті.
