Ганна Позднякова, директорка RSEGroupUkraine
Ще кілька років тому розмова про власну генерацію часто починалася з питання: "Якої потужності установка нам потрібна?". Сьогодні цього вже недостатньо. Якщо компанія планує залучити кредит, банк поставить інше питання: за рахунок чого проєкт повертатиме вкладені в нього гроші?
За даними Національного банку, станом на початок вересня українські банки профінансували енергетичні проєкти у 21 області на 63,3 млрд грн. Потужність профінансованої генерації перевищила 2 ГВт. Ще 895 МВт припадає на проєкти зі зберігання енергії та генерації тепла.
Для порівняння, на початку лютого загальний обсяг такого фінансування становив 36,6 млрд грн, а профінансована потужність генерації сягала 1,37 ГВт. Це офіційні дані НБУ.
Така динаміка говорить про важливу зміну. Енергетичні проєкти поступово переходять із категорії термінових антикризових витрат у категорію повноцінних інвестицій. Банки вже готові кредитувати генерацію, накопичення та модернізацію теплового господарства. Але наявність обладнання ще не робить проєкт банківським.
Обладнання виробляє енергію, а кредит повертає економіка
Для підприємства власна генерація може створювати економічний результат кількома способами. Вона заміщує купівлю електроенергії з мережі, дає змогу використовувати тепло, зменшує втрати від зупинки виробництва або приносить дохід від продажу електроенергії та участі в енергетичних ринках.
Для банку важливо, щоб цей результат можна було порахувати, перевірити та спрогнозувати на весь строк кредиту.
Якщо проєкт працює переважно для власних потреб підприємства, його основним грошовим ефектом стає економія. У такому разі потрібно показати реальний профіль споживання, поточні витрати на електроенергію і тепло, майбутній режим роботи обладнання та очікуване скорочення закупівель із мережі.
Вартість простою також має значення. Для холодильного складу, металургійного процесу, харчового виробництва чи дата-центру навіть коротке переривання живлення може коштувати більше, ніж сама електроенергія. Проте ці втрати мають бути підтверджені виробничими даними, а не загальною фразою про важливість безперебійної роботи.
Якщо ж проєкт планує заробляти на продажу електроенергії, банк оцінюватиме покупця, ціну, строк договору та ризик зміни ринкових умов. Світовий банк називає договір купівлі-продажу електроенергії одним із ключових документів енергетичного проєкту, оскільки саме він формує основний потік доходу та розподіляє ризики між сторонами. Від його умов безпосередньо залежить здатність проєкту залучити фінансування.
Прогноз високої ціни на електроенергію сам по собі не є фінансовою моделлю. Банк майже напевно перевірить, що станеться з проєктом у менш сприятливому сценарії. Наприклад, якщо ринкова ціна знизиться, паливо подорожчає, запуск затримається або обладнання працюватиме менше годин, ніж очікувалося.
Життєздатний проєкт повинен обслуговувати борг не лише за оптимістичного прогнозу.
Когенерація працює краще, коли потрібне і тепло
Особливо уважно потрібно моделювати когенераційні проєкти. Газопоршнева установка одночасно виробляє електроенергію і тепло. Саме корисне використання обох продуктів створює її головну економічну перевагу.
Європейська комісія визначає когенерацію як одночасне виробництво електроенергії та корисного тепла.
За належного використання теплової енергії загальна ефективність установки може наближатися до 90%. Але це не автоматична характеристика будь-якого проєкту. Ефект виникає лише тоді, коли тепло справді використовується у виробництві, системі гарячого водопостачання, опаленні, сушінні, виробництві пари чи охолодженні через абсорбційні технології. Це прямо випливає з підходу Європейської комісії до високоефективної когенерації.
Якщо підприємство потребує тепло лише кілька місяців на рік, а в інший час скидає його в атмосферу, економіка змінюється. У фінансовій моделі потрібно врахувати не номінальну теплову потужність, а реальний погодинний та сезонний попит. Або ж передбачити у проєкті використання теплового насоса та чилера, що допоможе більш ефективно використовувати тепло або перетворювати його на холод.
Саме тому велика установка не завжди означає кращий проєкт. Надмірна потужність може призвести до роботи з неповним навантаженням, частих зупинок, нижчої ефективності та довшого строку окупності. Банк дивиться не на максимальну цифру в технічному паспорті,
а на те, скільки годин на рік обладнання зможе працювати в економічно обґрунтованому режимі.
Паливо має бути не припущенням, а забезпеченим ресурсом
Для газової або дизельної генерації паливна модель є одним із центральних елементів проєкту.
Недостатньо взяти сьогоднішню ціну газу чи дизельного пального і перенести її на наступні сім років. Потрібні декілька сценаріїв, які враховують зміну ринкової ціни, тарифів на транспортування і розподіл, податків, регуляторних умов та валютного курсу.
Окреме питання стосується фізичної доступності палива. Для газової установки потрібно підтвердити технічні умови приєднання, необхідний тиск, доступну пропускну спроможність мережі та строки будівництва газової інфраструктури. Для дизельної генерації важливими є обсяг резерву, умови його зберігання та можливість поповнення запасів під час тривалого відключення.
У класичному проєктному фінансуванні договір на постачання палива стоїть поряд із договором продажу електроенергії, підключенням до мережі, будівельним контрактом та договором на експлуатацію. Саме така система контрактів дозволяє розподілити ризики між постачальником палива,
підрядником, оператором обладнання і власником проєкту.
Сервісний контракт впливає на фінансовий результат
У фінансових моделях часто детально рахують вартість обладнання, але недооцінюють обслуговування. Проте кожна незапланована зупинка означає втрачений дохід або повернення до дорожчої електроенергії з мережі.
Тому банку важливо розуміти, хто обслуговуватиме установку, де зберігаються критичні запчастини, скільки часу займає виїзд сервісної команди та які показники доступності гарантує постачальник.
Хороший сервісний контракт має містити не лише перелік регламентних робіт. У ньому потрібні строки реагування, відповідальність сторін, порядок аварійного ремонту, план капітального обслуговування та зрозумілий бюджет на весь період експлуатації.
Для акумуляторних систем до цього додаються прогноз деградації батарей, допустима кількість циклів, гарантії виробника та можливе майбутнє збільшення ємності. Для когенерації важливі міжсервісні інтервали, ресурс двигуна та графік капітальних ремонтів. Для резервної дизельної станції потрібні регулярні тестові запуски під навантаженням,
навіть якщо вона майже не використовується.
Іншими словами, кредитор оцінює не лише здатність обладнання виробляти енергію. Він оцінює ймовірність того, що обладнання буде доступне саме тоді, коли на ньому побудована фінансова модель.
Воєнний ризик не можна залишати за дужками
В українських умовах до технологічних і ринкових ризиків додається воєнний. Він впливає на страхування, заставну вартість обладнання, вартість капіталу та готовність інвестора заходити у проєкт.
MIGA, агентство Світового банку з гарантування інвестицій, прямо зазначає, що страхування політичних і воєнних ризиків для багатьох інвесторів стало передумовою роботи в Україні. Таке страхування може покривати некомерційні ризики, зокрема пошкодження внаслідок війни. Водночас воно не скасовує вимог до якості самого проєкту. Гарантії MIGA знижують частину зовнішнього ризику, але не компенсують слабку фінансову модель, відсутність сервісу чи непідтверджене постачання палива.
Саме тому важливими стають фізичний захист, розосередження обладнання, резервування критичних компонентів та план відновлення роботи.
Ці заходи потрібно передбачати на етапі проєктування і включати до бюджету, а не додавати після отримання кредиту.
Що потрібно підготувати до першої розмови з банком
Не обов’язково приходити до банку з повністю завершеним проєктом. Але однієї комерційної пропозиції від постачальника обладнання також недостатньо.
Я б радила бізнесу підготувати щонайменше такі матеріали:
1. Погодинний профіль споживання електроенергії, тепла і, за потреби, холоду щонайменше за останні 12 місяців.
2. Опис критичних навантажень і допустимої тривалості перерв у роботі.
3. Техніко-економічне обґрунтування з кількома сценаріями цін на електроенергію, паливо та тепло.
4. Підтвердження умов підключення до електричної, газової і теплової інфраструктури.
5. Реалістичний бюджет, графік будівництва та план введення об’єкта в експлуатацію.
6. Проєкти основних договорів на постачання обладнання, будівництво, паливо, сервіс і продаж енергії, якщо він передбачений.
7. План страхування, фізичного захисту та відновлення після пошкодження.
8. Розрахунок власного внеску і резерв коштів на випадок затримки або перевищення бюджету.
Фінансування для таких проєктів в Україні вже є. Наприклад, програма енергетичної безпеки ЄБРР має загальний обсяг €2 млрд і працює через українські банки-партнери. Вона підтримує інвестиції у розподілену генерацію, відновлювану енергетику, накопичення та енергоефективність. Але навіть за наявності кредитних і гарантійних програм рішення залежить від здатності конкретного проєкту показати зрозумілу економіку та контрольовані ризики.
Понад 2 ГВт профінансованої генерації свідчать, що український енергетичний ринок дорослішає. Банки навчилися працювати з такими активами, регулятор створив для цього додаткові умови, а бізнес отримав більше фінансових інструментів.
Наступне завдання полягає не лише в тому, щоб збільшувати кількість встановлених мегаватів. Потрібно створювати проєкти, які мають прогнозований грошовий потік, забезпечені паливом, правильно використовують вироблену енергію та можуть стабільно працювати роками.
Банк фінансує не саму установку. Він фінансує логіку, за якою ця установка вироблятиме економічний результат і повертатиме вкладені кошти.
