Коли ракета влучає у склад, очевидність збитків не викликає сумнівів. Проте між очевидністю та реальним відшкодуванням — довгий шлях із протоколів, експертиз і судових баталій. Чи дійде бізнес до його кінця?
Перші 72 години
Комітет НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів провів круглий стіл «Воєнні збитки бізнесу: механізми компенсації та відшкодування». Модератор заходу, член ради комітету Євгеній Богданов нагадав, що сучасна історія воєнних збитків для України почалася ще у 2014 році. Проте після 24 лютого 2022 року поодинокі випадки змінилися системними руйнуваннями підприємств, складів та інфраструктури по всій країні.
«Наявність механізму ще не означає його практичну доступність. Для бізнесу важливо, наскільки зрозумілою є процедура, які докази необхідно зібрати, скільки часу та ресурсів це потребує і, найголовніше, чи приводить проходження всіх цих етапів до реального відшкодування», — наголосив модератор.
Адвокат Юрій Григоренко поділився досвідом шести справ про пошкодження сонячних електростанцій внаслідок обстрілів — у всіх уже є остаточні судові рішення.
Водночас спікер застеріг: рішення суду проти рф поки що звучить круто, але це радше титул, ніж інструмент реального стягнення. Його цінність — у фіксації обставин і розміру збитків для міжнародного компенсаційного механізму.
За словами адвоката, у перші 72 години після удару варто припинити роботи в зоні ураження та евакуювати персонал. До будь-яких відновлювальних робіт потрібно зробити фотофіксацію: загальні та детальні плани, серійні номери, обов’язково з геотегами й часовими мітками. Далі — виклик ДСНС (навіть якщо немає пожежі) та поліції, заява про кримінальне правопорушення і витяг з ЄРДР.
Ю.Григоренко виокремив три документи, без яких позиція в суді буде слабкою. Перший — дефектний акт комісії самого підприємства з переліком пошкодженого майна, серійними номерами, висновком про неможливість ремонту та фототаблицею. Другий — акт комісії органу місцевого самоврядування чи районної військової адміністрації. «Цей документ відрізняє підприємство, що само собі щось написало, від факту, зафіксованого державою», — пояснив адвокат. Третій — витяг з ЄРДР за ст.
438 Кримінального кодексу.
Відповідаючи на питання Є.Богданова про безповоротні етапи, спікер назвав передчасний початок відновлення. «Якщо власник бізнесу планує звертатися до суду, то нічого не робити до того, як усе буде належним чином зафіксовано. Після цього вже можна вкладати кошти у відновлення», — порадив Ю.Григоренко. На що модератор підсумував: поспішати іноді треба повільно.
Керівник напрямку документування та оцінки збитків Торгово-промислової палати України Олександр Шейко розповів, що від 2022 року палата підготувала близько 5 тис. таких документів — найчастіше для складів, логістики та промисловості. Документи, які подавали до національних судів інших країн, потрапляли до рук російських адвокатів, і ті шукали в них прогалини. Тому ТПП першим етапом верифікує первинні документи, а завершальним — готує генеральний експертний висновок.
Серед типових помилок О.Шейко назвав плутанину в датах, коли інвентаризаційну відомість складено в день події чи навіть пізніше, а також описи пошкоджень будівель, зроблені не будівельними експертами. Були й випадки,
коли супутникові знімки не визнали доказом, бо незрозуміло, хто їх трактував і чи мав він відповідну кваліфікацію.
Щодо фото, які робить сам власник, Є.Богданов запропонував процесуальний шлях: як потерпілий у кримінальному провадженні клопотати перед слідчим про огляд технічного засобу, наприклад телефона, зі складанням протоколу, в якому зазначаються технічні деталі знімка чи відеозапису.
Скільки коштує зруйноване
Експерт з технічного обстеження будівель Юлія Свічинська наголосила, що між очевидним фактом пошкодження та розміром збитків стоїть технічне обстеження. «Часто замовники кажуть: у нас тільки вікна повибивало. Але коли ми виїжджаємо на об’єкт, то бачимо пошкодження, через які в підсумку замінювали весь фасад», — розповіла спікер.
Обсяг пошкоджень не дорівнює обсягу відновлення: щоб дістатися до пошкодженої конструкції, часом треба розібрати суміжні ділянки чи підвезти техніку. Такі додаткові роботи можуть у 2—3 рази перевищувати обсяг самого руйнування. «Найкращий принцип досить простий: спочатку максимально повна фіксація, потім роботи з демонтажу та відновлення»,
— додала Ю.Свічинська.
Оцінювач, судовий експерт Вікторія Денисова розповіла, що на її запит Фонд державного майна підтвердив: у справах щодо збитків від російської агресії висновки оцінювачів і судових експертів мають однакову юридичну силу. Спікер розмежувала два поняття: вартість збитків — це вартість відновлення майна до попереднього стану з урахуванням зносу, а потреба у відновленні — сума, яку доведеться витратити в майбутньому. В одному з реальних кейсів збитки становили 278 млн грн., а потреба у відновленні — 491 млн грн.
За словами В.Денисової, згідно з роз’ясненням спілки оцінювачів упущену вигоду нині рахують за два роки, що передують події. На кожен об’єкт нерухомості та групу майна варто замовляти окремий звіт.
О.Шейко поцікавився, чи може упущена вигода перевищувати вартість знищеного майна. «Звісно, може», — відповіла В.Денисова. Її підтримав адвокат Святослав Болінський навівши приклад майстерні з виготовлення прикрас, де паяльник коштує кількасот гривень, а готовий виріб — значно більше. «Якщо бізнес — це голка і нитка, собівартість яких три копійки,
але він задовольняв ринок, то упущена вигода може перевищувати вартість майна. І чому ні?» — зазначив адвокат.
О.Шейко також звернув увагу на недоброчесні компанії, які видають пожежу через коротке замикання за наслідки обстрілу. «Чи можемо ми взятися за роботу, коли в нас немає витягу з реєстру кримінальних проваджень? Та ні, це перший документ, з нього все і починається», — відповіла оцінювач.
Поліс без ілюзій
Член Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів Андрій Москвічов наголосив, що правова цінність страхування — у можливості отримати виплату за конкретну втрату. Стаття 89 закону про страхування вимагає визначити в договорі ризики, винятки, територію, строк покриття та умови виплати. Сама згадка про війну в договорі не означає покриття всіх цих втрат. Сертифікат ТПП про форс-мажор також не скасовує перевірки того, чи охоплює договір заявлену подію.
Показовою спікер назвав справу №910/10742/23 про стягнення зі страховика понад 2,5 млрд грн. Верховний Суд залишив без змін рішення про відмову в позові: попри включення війни до переліку ризиків,
втрата доступу до майна через окупацію не довела страхового випадку за умовами конкретного договору. «Цей висновок не встановлює загальної заборони страхувати окупацію. Він показує, наскільки небезпечно ототожнювати неможливість користуватися активом із його застрахованою втратою», — пояснив адвокат.
Водночас прострочене повідомлення страховика не завжди означає законну відмову: п.5 ч.2 ст.104 закону допускає її лише за відсутності поважних причин, а саме рішення можна оскаржити в суді. Також А.Москвічов нагадав, що за ст.993 ЦК до страховика, який виплатив відшкодування, переходить право вимоги до відповідальної особи.
Голова правління страхової компанії Андрій Семенченко пояснив, чому страхування від війни дорожчає. «Коли ми говоримо про склади та логістику, це вже не про ймовірність. Це значить, що туди просто постійно прилітатиме», — зазначив спікер. За його словами, у Києві ставки зросли з 3 до 10%, а склади й логістичні центри від воєнних ризиків застрахувати майже неможливо. Натомість Західну та Центральну Україну поки що можна.
Порадив спікер і не страхувати великий майновий комплекс на всю вартість,
а розрахувати ліміт за ключовими активами — найпопулярніші сягають від $1 до 20 млн. Франшиза ж тут майже не має сенсу: під час повітряної тривоги ДСНС не може гасити пожежу, тож склад, в який влучили, зазвичай згорає майже повністю.
«Є чисто українська специфіка: а можна я застрахую від пожежі ялинку, яка вже догорає?» — іронічно зауважив А.Семенченко. Бізнеси, які кілька років тому відмовлялися від полісу за 3%, нині приходять, коли поряд уже зруйновано склади, і готові платити 10%, але такої можливості для них уже немає.
Платити мають підсанкційні
С.Болінський, який також є членом комітету, розповів, що обкатує стягнення збитків із підсанкційних осіб як солідарних відповідачів — на підставі норми ЦК про солідарне відшкодування шкоди, завданої кількома особами. «Бізнес повинен брати свої ризики, свої збитки у власні руки і захищатися доступними інструментами», — переконаний адвокат.
Першою перешкодою став судовий збір: Господарський суд Донецької області вимагав сплатити його від суми збитків підприємства, яке фактично знищене. Довелося змінювати підсудність,
і лише на відкриття провадження пішло 4—5 місяців.
Причиново-наслідковий зв’язок між діями підсанкційної особи та шкодою адвокат вибудовує через указ Президента про застосування санкцій, європейські санкційні реєстри та загальновідомі факти. Показово, що в одній зі справ уперше представник підсанкційної особи з’явився в судове засідання, тож процес стає по-справжньому змагальним.
Про можливості пошуку активів розповів начальник управління виявлення та розшуку фінансових та інших активів АРМА Віталій Чубаєвський З початку повномасштабного вторгнення до 2025 року агентство опрацювало 37186 звернень і запитів. Водночас приватні особи напряму до АРМА звернутися не можуть — лише правоохоронні органи. Умова — кримінальне провадження щодо тяжкого злочину, санкція якого передбачає конфіскацію. «Якщо у фігурантів є майно за кордоном, ми його відшукаємо і надамо слідчому», — запевнив спікер.
«Інструменти вже є. Я розумію, що це гра затяжна, але крапля камінь точить», — відреагував С.Болінський.
Завершуючи дискусію, Є.Богданов закликав звернутися до історії: будь-який агресор так чи інакше ніс відповідальність за свої дії. «Навіть якщо станом на сьогодні немає реального виконання, це не свідчить про те, що його не буде. І те, що ми сьогодні впираємося в процесуальні бар’єри, зовсім не означає, що вони існуватимуть постійно», — підсумував модератор.
