Російські удари по українських промислових підприємствах створюють ризики не лише для металургії, а й для економіки міст, які десятиліттями залежать від великих заводів. Одним із найбільш уразливих промислових центрів залишається Запоріжжя.
Про це йдеться у великому репортажі німецького видання Der Spiegel.
У матеріалі окрему увагу приділили «Запоріжсталі» — металургійному комбінату, який виробляє чавун і сталь із 1933 року.
Після початку повномасштабного вторгнення підприємству вдалося відновити роботу доменних печей приблизно через півтора місяця. Однак російські удари 2026 року поставили під питання можливість повноцінного відновлення виробництва, зазначає Der Spiegel.
У ніч на 11 серпня комбінат зазнав масованої ракетної атаки. Внаслідок удару загинули вісім працівників підприємства, ще 26 людей отримали поранення.
Після обстрілу не працювала жодна з чотирьох доменних печей. Генеральний директор «Запоріжсталі» Тарас Шевченко назвав руйнування наймасштабнішими для підприємства з часів Другої світової війни.
Читати також: Росія готує масований удар по енергетиці та водопостачанню України:
що чекає на Запоріжжя. Безпосередньо на «Запоріжсталі» працюють близько 8 тисяч людей. Водночас навколо підприємства сформувалася велика мережа постачальників, логістичних компаній, підприємств енергетики та комунальної сфери.
Загалом із роботою комбінату, за наведеною у матеріалі оцінкою, пов’язані близько 50 тисяч людей.
Тривала зупинка виробництва може позначитися на зайнятості, доходах працівників і суміжного бізнесу та загальній економічній активності Запоріжжя.
Der Spiegel розглядає ситуацію із «Запоріжсталлю» у ширшому контексті скорочення української металургійної галузі через війну.
Після 2014 року Україна втратила низку великих підприємств на окупованих територіях. Після початку повномасштабного вторгнення були втрачені «Азовсталь» та Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.
Додаткові труднощі для української металургії створюють проблеми з логістикою та сировиною. Через війну припинила роботу єдина в Україні шахта коксівного вугілля, а значна частина чорноморських портів не може працювати у довоєнному режимі.
Окремим фактором є торгівельні обмеження з боку Європейського Союзу, зокрема скорочення імпортних квот для української сталі.
Для «Запоріжсталі» питання експорту особливо важливе: раніше близько 70% виробленої в Запоріжжі сталі постачали на зовнішні ринки.
Таким чином, пошкодження підприємства, логістичні труднощі, обмеження на поставки до ЄС та проблеми із забезпеченням коксівним вугіллям одночасно створюють додатковий тиск на комбінат.
На думку авторів матеріалу Der Spiegel, майбутнє «Запоріжсталі» має значення не лише для української металургії. Від можливості підприємства відновити роботу залежать тисячі робочих місць, діяльність пов’язаних із заводом компаній та значна частина економічної активності Запоріжжя.
