Ревматизм у дітей: симптоми, діагностика, лікування

Що таке ревматизм, чому він виникає і які його симптоми

Ревматизм- це захворювання інфекційно-алергічного характеру, яке виникає як одне з ускладнень стрептококової інфекції (скарлатини, ангіни тощо) і з’являється через 2-3 тижні після фарингіту.

Вражає дітей, дорослі хворіють рідко. У розвинених країнах практично не зустрічається, але залишається поширеним захворюванням в країнах, які розвиваються.

Щорічно в світі реєструється близько 20 мільйонів нових випадків гострої ревматичної лихоманки.

Основні причини ревматизму – бета-гемолітичний стрептокок групи А і його “ревматогенні” серотипи.

На поверхні стрептокока є спеціальний білок, який містить частки молекули антигену, що мають схожість з компонентами серцевого м’яза, синовіальніх оболонок и мозком. Зазвичай гостра ревматична лихоманка розвивається у генетично схильних людей. В розвитку ревматизму велику роль відіграє індивідуальна реакція імунної системи хворого на стрептококові антигени. До антигенів відбувається напрацювання антитіл і утворення імунних комплексів. Ці комплекси здатні викликати пошкодження сполучної тканини і розладі мікроциркуляції,

згортання крові.

Клінічно важливими є п’ять основних діагностичних критеріїв ревматизму, це так звані критерії Джонса:

поліартрит;

кардит;

хорея;

кільцеподібна еритема;

підшкірні вузлики.

Запідозрити кардит можна при наявності шумів у серці, кардіомегалії, застійної серцевої недостатності або перикардиту. Часто уражається мітральний і аортальний клапани.

Артрит розвивається приблизно у 80% хворих і вражає великі суглоби: колінні, гомілковостопні, ліктьові і плечові. Характер артриту мігруючий – він характеризується раптовою появою припухлості одного або двох суглобів, яка проходить за кілька днів. Як тільки симптоматика зникає, подібні симптоми з’являються в іншому суглобі.

Ураження центральної нервової системи (хорея Сиденгама) в більшості випадків розвивається у дітей (дівчаток). З’являються мимовільні швидкі рухи, які проходять під час сну. У рух залучаються всі м’язи (крім очних). Довільні рухи погано скоординовані.

При ревматизмі можуть з’являтися блідо-рожеві висипання у вигляді тонкого кільцеподібного обідка (кільцева еритема) і ревматичні вузлики. Висипання з’являються на обличчі,

шиї, плечах, тулубі, ногах. Висип не приносить дискомфорту і найчастіше не залишає сліду. Підшкірні ревматичні вузлики можуть з’являтися на розгинальних поверхнях великих суглобів. Вузлики безболісні і швидко зникають.

При своєчасному лікуванні через 2-3 тижні проходять лихоманка і болі в суглобах, основні прояви ревматизму (крім ендоміокардиту). Ознаки гострого запалення зникають протягом 5-6 місяців. У міокарді можливе формування склерозу.

Хорея, еритема і вузлики зустрічаються приблизно у 10% всіх хворих на ревматизм. Також клінічні прояви можуть включати носові кровотечі, біль в животі через запалення очеревини, підвищення температури тіла, втому.

У розвитку ревматизму виділяють активну і неактивну фази.

За характером перебігу захворювання може бути:

гострим;

підгострим;

затяжним;

безперервно-рецидивуючим;

латентним.

Ступінь активності ревматизму:

I ступінь (мінімальна) – симптоми ревматичного процесу виражені слабко, в аналізах мінімальні відхилення або їх немає взагалі;

II ступінь (помірна) – ознаки ураження серця виражені помірно або слабко, тенденція до залучення в патологічний процес інших органів,

в крові лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, С-реактивного білка, фібриногену;

III ступінь (максимальна) – симптоми запалення оболонок серця, легенів, плеври, загальні та місцеві прояви захворювання, значні зміни в аналізах.

Як діагностувати ревматизм

За даними AHA (American Heart Association), будь-який критерій з наведених може служити доказом перенесеної інфекції, викликаної стрептококом групи А.

Підвищений або наростаючий титр антистрептококових антитіл.

Позитивна культура в мазку з ротоглотки на β-гемолітичні стрептококи групи А.

Позитивний швидкий тест на стрептококовий вуглеводний антиген групи А у дитини, клінічна картина якої свідчить про високу ймовірність стрептококкового фарингіту.

Антістрептококові антитіла включають:

антистрептолізин-O;

антидезоксірибонуклеазу B (анти-ДНКаза B);

антистрептокіназу;

антигіалуронідазу;

анти-ДНКазу.

Ізольований позитивний титр антистрептолізину-О не обов’язково є показником гострої ревматичної лихоманки, оскільки його можна виявити у пацієнтів з певними супутніми захворюваннями, такими як ревматоїдний артрит і артеріїт Такаясу.

Біопсія не є обов’язковим аналізом.

Ехокардіографія і доплерографія є золотим стандартом для діагностики ревматичного ураження серця.

Рентген і УЗД суглобів, добове моніторування ЕКГ по Холтеру, МРТ головного мозку з контрастом (при підозрі на хорею), ЕЕГ.

Це цікаво: Медики використали надрукований на 3D-принтері колінний імплант для лікування артриту

Як лікувати ревматизм

Ревматизм в активній фазі вимагає госпіталізації в стаціонар.

Лікування включає:

Антибіотикотерапію: природні і напівсинтетичні пеніциліни. Після курсу антибактеріальної терапії призначається біциллін-5 або ретарпен. При непереносимості пеніцилінів, призначаються макроліди або цефалоспорини.

Протизапальну терапію: це знеболюючі засоби, які використовуються для зменшення запалення і болю. Ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен або диклофенак.

Протисудомні ліки: при серйозних мимовільних рухах, викликаних хореєю, можливе призначення протисудомних препаратів, таких як вальпроєва кислота або карбамазепін.

Якщо ревматизм супроводжується недостатністю кровообігу, показано призначення серцевих глікозидів та діуретиків.

Опубліковані дані про успішне використання напроксена і високих доз метилпреднізону для лікування гострого запального процесу у хворих з ревматичною лихоманкою,

але жодне з них не було предметом рандомізованих контрольованих досліджень.Супутні методи лікування, такі як постільний режим і пеніцилін під час гострого нападу, також не вивчені належним чином.

Хірургічне лікування показано дітям з вираженими клінічними проявами серцевої недостатності на тлі придбаної вади серця і ускладненням у вигляді застійної серцевої недостатності з недостатністю кровообігу III ступеня, яка не піддається консервативній корекції при легеневій гіпертензії, вираженому зниженні систолічної функції лівого шлуночка. Обсяг операції визначається при спільному огляді кардіоревматолога і кардіохірурга.

Харчування хворих з ревматизмом має бути з підвищеним вмістом білка і вітамінів, але зі зменшеним вмістом солі і вуглеводів. При призначенні гормональної терапії в раціон необхідно включити продукти, що містять велику кількість калію (печену картоплю, капусту, фрукти, вівсяну і гречану каші, курагу, родзинки, банани та ін.). Їсти потрібно часто (4-5 разів на добу), малими порціями, обов’язково контролювати обсяг випитої і виділеної рідини (сечовий баланс).

Профілактика ревматизму

Первинна профілактика включає:

своєчасне і адекватне лікування ангіни, скарлатини, тонзиліту;

підвищення імунітету;

загартовування організму.

Вчені нещодавно прийшли до висновку, що введення антибіотиків пацієнтам з ангіною і симптомами, що свідчать про стрептококову інфекцію, знижує ризик ревматичної лихоманки на 70%. А введення пеніциліну ще більше знижує ризик-до 80%. Поки не будуть розроблені інші перевірені методи, такі, наприклад, як ефективні вакцини, лікування ангіни рекомендовано з призначенням антибіотиків для профілактики ревматичної лихоманки.

Вторинна профілактика:

Велике значення має також вторинна профілактика ревматизму, спрямована на попередження рецидивів захворювання. Пеніцилін залишається антибіотиком вибору. З цією метою вводяться пролонговані форми пеніциліну кожні 2 тижні. Вторинна профілактика проводиться дітям, які перенесли ревматизм без ураження серця до 18 років; дітям, які перенесли ураження серця – до 25 років; при набутій ваді серця – довічно.