29 серпня, у День пам'яті загиблих захисників і захисниць , жителі Харкова вшанували полеглих хвилиною мовчання. До заходу доєдналися рідні, близькі, побратими полеглих військових.Учасники акції принесли із собою національні прапори та прапори підрозділів, а на автівках розмістили плакати з написами і портретами військових.
Син Валентини Ковтун загинув у 2024 році в Гродівці Покровського району. Жінка каже, що намагається якомога частіше приїжджати до Харкова на акції вшанування, адже для неї важливо, щоб пам'ять про загиблих жила.
«На автопробіги стараюся, на хвилини мовчання, тому що в мене загинув син. 11 вересня буде два роки, як він загинув. З дочкою (приїхала — ред.) — це її брат. Вона взагалі дуже активна в цьому. Вона на всіх акціях. Вона багато чого організовує. У нас син загинув в 151-й бригаді, вона була ініціатором встановлення прапора», — розповіла Валентина.
Не вперше доєднується до акції і Вікторія Волжева — її чоловік Максим загинув у листопаді 2023 року у Кліщіївці, що на Донеччині. Йому було 45 років.
«Ми сьогодні приїхали всією сім'єю. Син,
батьки, тітка, сестра, племінник, всі. У мене ще брат рідний пропав безвісти, ми його чекаємо, тому для нас це такий день...» — сказала Вікторія.
Люди мають пам'ятати, тому що поки ми про них пам'ятаємо, поки вони живуть в наших серцях. І це дуже важливо, навіть на хвилину мовчання зараз мало хто зупиняється, і дуже боляче на це дивитися.
Син Любові Мачуленко загинув у 23 роки. Жінка каже, що він служив з 18 років і поліг у свій перший бойовий вихід на Донеччині. Півтора року він вважався зниклим безвісти.
«Це — наша пам'ять. У мене син загинув, і я завжди зупиняюся на хвилину мовчання, бо я пам'ятаю, я дуже вдячна хлопцям. На підтримку всіх полеглих, на пам'ять. Вони назавжди в наших серцях. І завдяки їм ми зараз можемо зібратися і жити далі», — сказала Любов.
За півтора року, що зникли наші діти, не тільки мій син, а багато, ми настільки стали близькі, настільки стали родиною, що я на машині вожу свого сина, чийогось брата, чийогось чоловіка. Вони всі рідні, немає чужих. Вони всі свої. Я завжди долучаюся до цього. І незважаючи на те, що мій син загинув, я ходжу на акції на підтримку зниклих безвісти,полонених. Це вже наше життя.
Після хвилини мовчання колона з автівок вирушила містом, а потім — до Алеї Слави.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram , TikTok , WhatsApp , Facebook , Viber , Instagram , Youtube
