Зранку помчала на роботу до ломбарду, а ввечері записалась до ТрО — таким було 24 лютого для Валерії. Як українська дівчина стала командиром розрахунку протитанкового гранатомета, розповідає ШоТам. До 2014 лютого працювала в ломбарді, а тепер визволяє Харківщину. Коли Валерія прийшла записуватися до тероборони, на неї дивилися з подивом. «У мене нафарбовані губи, довжелезні нігті… Усі скептично поставилися до мене. Тобто приїхало дівчисько якесь, все таке з нігтями і віями», — розповідає гранатометниця Валерія. Валерія пішла на фронт, аби помститися за рідний Алчевськ. Її місто окуповане з 2014 року. «Так, я нічого не вмію, але я дуже швидко навчаюсь. Отака була моя відповідь. Були спроби мене на кухню затягнути. Спроби були невдалі, бо я навідріз відмовилася. Навіть доводилося брехати, що я не вмію готувати. Казала, що моєю їжею лише окупантів годувати», — гранатометниця Валерія. Валерія швидко опанувала зброю. У цьому їй допомагали хлопці, які мали досвід з 2014 року. Тепер вона командує розрахунком протитанкового гранатомета та знищує окупантів на Харківщині. Читайте також: «Бабусині страви» з Херсонщини. Кухарка-переселенка з 50-річним стажем відкрила родинну крамницю у Франківську «На адреналіні відключаються емоції. Ти трохи відморожений там. Навіть не плачеш, а розумієш: якщо даси слабину, то будеш наступний», — каже гранатометниця Валерія. В одній бригаді з Валерією служить її хлопець. Після війни вони планують створити сім’ю та будувати кар’єру. «Єдине, про що я зараз мрію, — це про кінець війни, про нашу перемогу, бо хочеться вже нормально жити », — гранатометниця Валерія.
Читайте ще
11 жов
11 жов
