Херсон з 17 квітня 2025 року живе без очільника: саме в цей день Президент звільнив начальника Херсонської МВА Романа Мрочка який очолював місто два роки. Так, наразі, коли законно обраний міський голова Ігор Колихаєв — у полоні росіян (з 28 червня 2022 року), очолювати Херсон призначають. Іноді раптово, як і звільняють. І майже два тижні Херсон, який цілодобово обстрілюють росіяни, живе без начальника міської військової адміністрації. Спойлер: це дуже погано. Іще один спойлер: сьогодні вже 30 квітня, черги охочих очолити обласний центр немає.
У Херсоні назріла кризаКожен день у Херсоні — це жахливі російські обстріли, полювання з російських дронів за мирним населенням, постійні вибухи внаслідок обстрілів і тотальний жах, який влаштовують росіяни. Так живе місто вже понад три роки: спочатку — окупація росіян і обстріли, наразі — російські обстріли. У цих умовах утримувати місто — це особливий виклик.
Після того, як Ігор Колихаєв потрапив до полону, утворили Херсонську МВА (замість міської ради), бо депутати здійснювати своїх повноважень не могли — і це логічно:
окупація, потім обстріли, хтось виїхав, хтось — зрадив, загалом це небезпечно. Першою очільницею адміністрації стала екссекретарка Херсонської міської ради Галина Лугова. Вона ж застала і деокупацію Херсона.
Коментувати те, як Лугова очолювала Херсон, важко, бо це був жахливий в усіх відношеннях період: обстріли, колапс після деокупації, заміновані об'єкти, відсутність води і світла. Але вражала поряд із тим відсутність бажання у Галини Лугової співпрацювати з громадськістю та журналістами. Хоча ні, з обраними вона спілкувалась. А роботу пресцентру налаштувала таким чином, що звідти звільнялись працівники, отримати коментар було неможливо — спілкування перейшло виключно в режим офіційних запитів і періодичної травлі з боку очільниці пресцентру у соцмережах.
Місто тим часом засипало сміттям, адже комунальним службам Галина Лугова ради дати не могла попри досвід депутатки та навіть секретарки міської ради. Втім, представників влади приймала активно, лояльно і з посмішкою. В місті, яке щойно звільнили від окупації росіян та яке живе під обстрілами росіян, оперативно наказали привести дітей з українськими прапорцями,
аби фото з тодішньою міністеркою Іриною Верещук були «відповідними». На цьому фото 20 листопада 2022 року (можливо 19-го) Херсон ще без води і без світла.
З березня 2023 року Херсонську МВА очолив Роман Мрочко В Херсоні його не знали, хоча він для міста не чужий: він тут навчався. Вже за три місяці міській адміністрації довелось пережити найбільше випробування за всю історію незалежності в Херсоні: наслідки підриву росіянами Каховської ГЕС Рівень води в різних мікрорайонах міста перевищував чотири метри — це було справжнім викликом для місцевих служб. І вони впорались. Разом із волонтерами, благодійниками, донорами та власне місцевими мешканцями.
Місто поступово повернулось до життя — під обстрілами, після затоплення. Херсон став містом, яке пережило весь жах, який вчинили росіяни в Україні: окупація, обстріли, затоплення. І те, що особисто мене вражало останнім часом, — це здатність місцевих служб і медиків оперативно реагувати на будь-які виклики та максимально швидко та професійно усувати наслідки обстрілів росіян і власне утримувати місто. Контраст із тим,
що було два роки тому, — разючий.
Звісно, все це — не заслуга однієї людини: це робота всієї адміністрації, комунальних підприємств, медиків, рятувальників, правоохоронців та всіх власне ланок, які працюють у Херсоні. Але роботу цих ланок якось треба було налагодити і тримати. Попри все. І все працювало. Два роки. Від наслідків обстрілів закривали OSB-плитами віконні та дверні отвори, рятували людей, будували та ремонтували укриття, яких до окупації не було зовсім, і робили ще багато чого. Так, не без проблем та порушень. І коли ці проблеми і порушення є, на них точно варто реагувати. Але робота тривала.
В місті, яке постійно перебувало під обстрілами, прибирали сміття, висаджували квіти, — це те, що можна назвати «тримали зозуленьку».
Що тепер? Пішов другий тиждень, як жоден офіційний документ на рівні міської військової адміністрації не отримує підпису. Бо нема кому. Не підписують відрядження, які власне є важливими, інакше як представники міської адміністрації будуть домовлятись про допомогу? Онлайн чи в листах? Це так не працює. Точніше, працює не так ефективно,
як зустрічі, живе спілкування та власне кулуарне спілкування.
В Херсоні вже відчувають проблеми з вивезенням сміття. Бо теж нема кому підписати відповідні документи. Немає фінансування — проходять видатки, профінансовані на головних розпорядників раніше. Підписати документи нема кому. Так, служби працюють, але працюють далеко не на повну силу.
Особлива проблема зараз у Херсоні — це комунальні видатки для комунальних підприємств. За два роки в місті налагодили систему контролю за оплатами так, аби у підприємств не виникала критична заборгованість, адже наразі всі комунальні підприємства міста живуть виключно за рахунок бюджетного фінансування — вони не можуть заробляти, на це є об'єктивні причини. Вже 13 днів, як контролю за цим немає. Уявімо, що нового очільника чи очільницю призначать сьогодні. Проблема вирішиться? Можливо, але на це теж піде час. А час для Херсона — неймовірно важливий і цінний ресурс. І частину вже втратили.
А де всі?Щойно у Херсоні призначають нового очільника, як починається традиційна розвага для місцевих провокаторів «вони кончені, давайте петицію про звільнення».
На очільників МВА та ОВА сипляться чи не прокльони, тільки причин не знають мабуть навіть автори. Примітно: здебільшого це ллється від тих, хто в Херсоні давно не був. У місцевих або тих, хто часто буває вдома, на це немає часу і бажання — вони бачать, що місто живе.
Так було і з Галиною Луговою, і з Романом Мрочком, і з обидвома очільниками Херсонської ОВА — Прокудіним та Янушевичем Цікаво, що щодо очільника Херсонської обласної Олександра Самойленка такої «двіжухи» не було. Скоріш за все, через те, що він зник ще 25 лютого 2022 року, пару місяців не з'являвся взагалі, а зараз з'являється в інформаційному полі раз на кілька місяців. Про нього просто мало хто взагалі знає або пам'ятає. Зручна позиція: нічого не робиш — тебе ніхто не критикує. Зарплата крапає, світлини з форумів-зустрічей-стратегічних стратегій є. До речі, якщо зайти на сайт Херсонської обласної ради, то може скластись враження, що окупації на Херсонщині немає, хоча понад 70% території області таки окуповані росіянами. Може облрада не в курсі і досі?
Взимку 2025 років серед депутатів Херсонської міської ради (так,
формально вони існують) почався незрозумілий рух: вони раптово згадали, що вони є і хочуть працювати. Три роки не хотіли і раптом захотіли! Добре, 9 місяців окупації — небезпечно. Але Херсон деокупували від росін 11 листопада 2022 року! Понад два роки з херсонських депутатів працювали і пам'ятали, що вони депутати, одиниці. Ще четверо служили або служать у Силах оборони України. Якщо з десяток активних депутатів, враховуючи Воїнів, знайдеться, то це максимум. З 54-х. Інші або сиділи тихо десь в Україні, або й за її межами, час від часу з'являючись для того, аби покритикувати херсонську владу, хоча майже не бувають в Херсоні і уявлення не мають про те, що відбувається в місті.
Дійшло до смішного і сумного водночас. Депутати, які уявлення не мають про те, що коїться в місті, написали звернення до начальника Херсонської МВА Романа Мрочка з вимогою поновити очільницю лікарні на посаді, зробивши в цьому зверненні 32 помилки! Як можуть робити щось корисне для міста люди, які не можуть грамотно сформулювати своїх думок українською мовою аж настільки? Щиро дякую чудовій вчительці української,
яка все це перевірила.
Ця сама купка херсонських депутатів волала про те, що потрібно терміново поновити їхню діяльність, навіть зібрали 29 осіб, включно з тим, кого зараз судять за державну зраду, і намагались довести, що вони є і мають брати участь у житті міста. Цікаво, що їм ніхто не заважає це робити вже понад два роки. Частина з них навіть офіційно і без примусу склали повноваження, але раптом дали задню і захотіли депутатствувати.
Все це виглядало доволі комічно. Але якщо згадати, що всі ці потуги «повернути місцеве самоврядування» цілком серйозно обговорювали на різних заходах, то вже не так і комічно: хтось же на це гроші дає.
Але все змінилось в один момент: після звільнення Романа Мрочка. Приблизно добу ця новина вирувала в соцмережах, а потім — все стихло. Кудись ділись охочі керувати містом і ті, хто краще знає, як і що робити в Херсоні, але подалі від Херсона. Поодинокі «треба призначити...» зникли. Хібащо такі самі поодинокі «слуги народу» дозволяють собі бовкнути «ну місто ж живе». А ви чого хотіли? Місто — це система. Хтось налагодив її роботу (цікаво,
хто всі ці люди?). Звісно, воно житиме, але якість цього життя з часом буде знижуватись, якщо не призначити очільника. Цікаво, правда? Це, звісно, не трускавецькі курси і не офіс простих рішень — тут так швидко не вийде.
Кудись ділись всі стратегувальники стратегічних стратегій і комунікаційники комунікаційних комунікацій, які весело і з експертними бровами аналізували, як все погано в Херсоні і як треба. Тільки це «треба» було нежиттєздатним і на практиці виявлялось абсолютно мертвим. До речі, в теорії здебільшого теж.
Якщо ви не знали, то у Херсонської області є ще й кілька «амбасадорів». Це обласна адміністрація такі «звання» роздавала. Вони якось теж зникли. Хоча я і досі не зрозуміла, нащо вони, але вони з надутими щоками розповідали, як це важливо, бо це допоможе доносити проблеми Херсонщини. Вперше почула, що для донесення правди про проблеми потрібні якісь звання, тим більше настільки комічні.
Замовкли майже всі, хто до цього пафосно розповідав, як треба працювати тим, хто працює в Херсоні.
Пауза затягнуласьЗамовкли, бо пауза з призначенням дійсно затягнулась.
Якщо після Галини Лугової майже одразу призначили Романа Мрочка, то зараз пішов 13-й день, як ніхто нікого не призначає. І справа в тому, що немає кого. Адекватні не хочуть, неадекватних — не хочуть.
Адекватні розуміють, що робота очільником Херсонської МВА — це не просто робота під обстрілами, хоча і це також. Не вийде працювати з Одеси чи Кропивницького: треба бути на місці. І навіть із ночівлею в Миколаєві це все одно робота на місці.
Але важче не це, а той факт, що в будь-який момент очільник Херсонскьої МВА може опинитись не лише під хвилею інформаційної травлі, а й цілком реальної кримінальної справи. Не маючи відповідних зв'язків і гарантій, очолювати міську військову адміністрацію мало хто хоче. На даний момент — аж ніхто з тих, хто розуміє ризики.
Серед тих, чиї імена називають як кандидатів на начальника Херсонської МВА, лунали імена Юрія Кирилова, Юрія Стельмашенка, Юрія Рожкова (такий собі Юріїв день), Віталія Бєлоброва та Ярослава Шанька. Останній — нинішній заступник начальника Херсонської ОВА Олександра Прокудіна. Інших херсонці більш-менш знають. Жоден із них не підтверджував своєї участі в «перегонах», тому все це можна розцінити як чутки, але всі ці чутки ми позбирали з тих джерел, яким довіряємо. Не я одна збирала. Своєї думки щодо всіх цих людей я висловлювати не буду, але оптимізму всі кандидатури не додають. Одна думка про те, що в Офісі Президента цілком реально розглядають кандидатури людей, які не гребують співпрацею з росіянами — явною чи неявною, дійсно не мотивує. А таких із перелічених — щонайменше троє. Але залишусь загадковою, бо це точно тема для ще одного блогу.
Чекаємо і сподіваємось. Можливо в ОПі все ж таки знайдуть гідну кандидатуру.
Читайте також:
Життя під вогнем: хроніки терору Херсона