Джерелом цієї «сенсації» вказано так зване «антифαшиcτське підпілля Херсона» — структуру, яка існує виключно в уяві російських пропагандистів і не має жодного реального підтвердження своєї діяльності.
Класика жанру: анонімні «очевидці», відсутність фото, відео, заяв потерпілих і жодних конкретних даних — лише гучні формулювання та емоційні звинувачення.
Чому це фейк
Станом на 29 січня 2026 року немає:
жодних офіційних звернень мешканців Херсона щодо подібних «випадків»;
підтверджень від правоохоронних органів;
матеріалів від міжнародних чи українських правозахисних організацій;
доказів у вигляді фото або відео.
Натомість є добре знайома схема інформаційної атаки рф:
вигадати злочин → приписати його ЗСУ → емоційно розігнати через Telegram → видати за «голос народу».
«Антифαшиcτське підпілля», якого ніхто не бачив
Так зване «антифαшиcτське підпілля Херсона» — типовий пропагандистський фантом.
У реальному житті Херсон знає інше підпілля — українське, яке:
передавало координати окупантів;
нищило логістику ворога;
допомагало ЗСУ під час звільнення міста.
А от «антифαшиcτи» з російських TG-каналів традиційно з’являються лише тоді,
коли потрібно терміново вигадати чергову історію для виправдання власних злочинів.
Кому вигідний фейк про «мародерство»
Поширення подібних вигадок має цілком прагматичну мету:
дискредитувати Сили оборони України в очах цивільного населення;
посіяти недовіру між військовими та жителями прифронтових регіонів;
відволікти увагу від реальних злочинів російської армії — мародерства, грабежів, знищення житла, депортацій.
Іронія в тому, що саме російські військові під час окупації Херсона системно виносили з будинків побутову техніку, одяг, їжу і навіть... унітази. Це задокументовано, підтверджено свідченнями, фото- і відеоматеріалами та розслідуваннями міжнародних медіа.
Реальність замість вигадок
ЗСУ в Херсоні — це:
допомога цивільним після обстрілів;
евакуація людей із небезпечних районів;
доставка гуманітарної допомоги;
захист міста від постійних російських ударів з тимчасово окупованого лівого берега.
І саме ця реальність так дратує російську пропаганду, що вона змушена вигадувати «печі», яких ніхто не бачив, і «пограбування», яких не було.
Фейк як спосіб самовиправдання
Поширюючи подібні інформаційні вкиди, російська пропаганда намагається:
розмити поняття відповідальності;
поставити знак рівності між агресором і жертвою;
виправдати власні злочини проти українців.
Але фейки мають коротке життя. На відміну від правди, яка документується, фіксується і зрештою стає частиною історії — з іменами, датами і вироками.
Історія про «мародерство ЗСУ в Херсоні» — ще один інформаційний муляж російської пропаганди. Без доказів, без фактів, без реальних людей.
Зате з добре знайомим почерком тих, хто роками грабував, нищив і вбивав — а тепер намагається перекласти провину на тих, хто захищає.