Херсон

Виїзд з окупованої Херсонської області через Мелітополь: історія матері з чотирма дітьми і без українських документів

18 бер•RIA-M.TV

Мешканка тимчасово окупованої Херсонської області розповіла про складний і багатоетапний виїзд з окупації через Мелітополь разом з чотирма дітьми — від немовляти трьох місяців до 17-річного підлітка.

Головною проблемою стали документи: у дітей були різні набори українських і російських паперів, а у наймолодшого — тільки свідоцтво окупаційного зразка.

Ми не знали, як і коли їхати За словами жінки, до виїзду вони почали готуватися ще в грудні, але ситуація ускладнювалася відсутністю українського свідоцтва про народження у новонародженого і тим, що у дітей не було закордонних паспортів.

«Ми не знали, коли і як їхати. Українське свідоцтво на молодшого робиться не швидко, а свята тільки все ускладнювали. При цьому потрібно було встигнути виїхати до 20 січня», — розповіла вона.

Сім'я перебувала в Раденську Херсонської області, що робило будь-які спроби оформлення документів особливо дорогими і затягнутими в часі.

Маршрут через Мелітополь і Луганську область На початку січня перевізник запропонував альтернативний варіант — виїзд через Білорусь без закордонних паспортів,

з подальшим оформленням документів вже там. Сім'я погодилася. 16 січня за ними приїхав водій, потім по дорозі забрали ще одну сім'ю в Скадовську. Після цього колона попрямувала до Мелітополя, де пасажирів пересадили в різні мікроавтобуси.

«Нас розсадили так, щоб усім дітям вистачило дитячих крісел — по сім пасажирів у кожній машині», — уточнює жінка.

Далі шлях пролягав через Луганську область. Через сильні морози водій не глушив двигун навіть під час зупинок.

Ночівля під Богучаром і «перевірки» Після перетину КПП колона зупинилася на ночівлю під Богучаром. При цьому частину пасажирів з іншого автобуса, за словами співрозмовниці, затримали на перевірці значно довше.

«Нам пощастило пройти швидше, але інших тримали довше — сказали, що перевірка затягнулася», — зазначила вона.

До Білорусі сім'я фактично в'їхала вже 18 січня. За її словами, додаткових вимог до документів на кордоні не висували.

Читайте також: «Вона думала, що її викрали»: як мешканці окупованого Мелітополя добираються до України через Білорусь Консульство, «білий паспорт» і очікування У Мінську родині відразу зняли житло на кілька днів,

оскільки стало ясно, що швидко оформити документи не вийде. Разом з ними був літній родич, у якого український паспорт виявився пошкодженим.

«Перевізник все підказував і буквально водив за руку — в консульство, по інстанціях, всюди», — каже жінка.

Однак навіть у консульстві прискорити процес не вдалося.

«Я питала, чи можна якось вписати немовля або прискорити оформлення, але мені сказали, що це неможливо».

У підсумку спочатку документи оформили дідусеві, потім подали на старшу дитину. П'ять годин очікування на КПП «Мокрани» Вирішальним став виїзд 23 січня через пункт пропуску «Мокрани». За словами жінки, ситуація залишалася невизначеною до останнього моменту.

«Ми прочекали близько п'яти годин. Вони збиралися, вирішували, що з нами робити. Ні «так», ні «ні» спочатку не говорили».

У підсумку прикордонники все ж прийняли рішення пропустити сім'ю, побоюючись, що в іншому випадку їх можуть не впустити вже на українській стороні.

Читайте також: сніг, мороз і перевірки: як мешканці Мелітополя добираються через Мокрани — Доманово в січні Нам допомагали до самого кінця Жінка підкреслює: після перетину кордону допомога не закінчилася — сім'ю чекали, допомагали з розміщенням і подальшим оформленням документів.

«Весь виїзд і всі витрати перевізник організував для нас повністю безкоштовно — з усіма затримками і складнощами. Нам потрібно було просто слухати і робити, як кажуть».

На завершення вона подякувала диспетчерам і водіям, підкресливши, що без їх супроводу виїзд з окупації був би неможливий.

Колона, Доманове

Читайте ще