
Ветеран 56-ї бригади Віктор Білан63-річного учасника бойових дій з Нововоронцовки Віктора Білана обрали кандидатом від Херсонської області до Ради ветеранів при Мінветеранів наприкінці квітня.
Колишній командир взводу 56-ї бригади, а нині фахівець із супроводу демобілізованих осіб, тепер представлятиме інтереси земляків на державному рівні.
Для участі у конкурсі його делегувала ГО «Нововоронцовське об'єднання «Сила народу». Те, що собою представляє цей орган, та які можливості це відкриває для захисту прав і свобод військовослужбовців, журналіст Район.Берислав з’ясував у розмові з самим ветераном.
– Вікторе Степановичу, розкажіть, будь ласка, як організовувався і працюватиме новостворений орган?
– При Міністерстві у справах ветеранів України утворюють спеціальну раду – це така група людей, які не ухвалюють закони, але постійно радять, як краще допомагати ветеранам. Цей орган буде як постійний майданчик для діалогу між державою і ветеранами, щоб їхні думки справді чули.
Він займатиметься важливими речами: як підтримувати ветеранів і ветеранок, як захищати їхні права,
як враховувати потреби родин загиблих захисників, і як робити так, щоб рішення держави були більш справедливими й реальними для людей.
До цієї ради від кожної області України входитиме одна людина. Їх обиратимуть на місцях – серед ветеранів, які добре знають життя своєї спільноти. А подаватися туди могли ветерани й ветеранки, які вже є в громадських організаціях у своїй області або по всій Україні, і які працюють у таких організаціях щонайменше пів року.

Засідання ОВА по висуненню кандидатів у раду– Розкажіть більш детально про свій військовий досвід, який дозволив вам претендувати на цю посаду.
– На початку 2020 року у віці 57 років я залишив посаду першого заступника голови Нововоронцовської райдержадміністрації і пішов служити у 56 Маріупольську окрему мотопіхотну бригаду, у 21 батальйон «Сармат».
Він створювався у червні 2014 року як добровольчий батальйон територіальної оборони, а потім увійшов до складу цієї бригади. Станом на сьогоднішній день він, на жаль, розформований. У віці 60 років я направив рапорт на ім’я міністра оборони, і мені продовжили строк служби на 1 рік.
Наступний рапорт не погодили, і я звільнився у 2023 році.
– Яку посаду ви обіймали у війську?
– Розпочинав командиром протитанкового взводу. З батальйоном заходили на ротації до Донецького аеропорту, сіл Красногорівка і Піски. Згодом був підвищений до начальника служби підтримки батальйону, відповідав за інженерно-саперну частину і бойову. З настанням пенсійного віку був відправлений у тилове формування в Одеську область.
– Ви – батько трьох дітей. Як до вашого рішення поставилися рідні?
– Для них це було неочікувано, бо я приховував до останнього. Але моя позиція була однозначна: всі діти вже дорослі, малих немає. Тож, у разі, якщо зі мною щось станеться, вони зможуть дати собі раду.


– Чим ви займалися після повернення з війська?
– Працював у селищній раді спеціалістом з мобілізації, було багато облікової роботи, яку довелося починати з нуля. Потім восени 2024 року побачив оголошення, що Мінветеранів оголосило конкурс і шукає фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб.
Я подався на цю вакансію, пройшов декілька етапів відбору і мене взяли на роботу.
Згідно з концепцією, приміщення й обладнання надавала місцева рада, а міністерство виплачувало заробітну плату.
– Чим довелося займатися на цій посаді?
– Різними питаннями, в основному, проводити консультації для ветеранів, інформування та супровід в установах. Допомагав та координував вирішення проблем правового характеру, соціального, психологічного, фінансового напрямків. Часто це стосувалося оформлення тих чи інших документів.
Іноді учасники бойових дій потребували медичної допомоги, тож комунікував з лікарнею. Періодично займався організацією спортивних заходів для ветеранів. Також брав участь у працевлаштуванні хлопців, які поверталися з війни.

Віктор Білан передав футбольні м’ячі учасникам місцевої дитячої футбольної команди– Яких цілей ви плануєте досягти у складі Ради ветеранів війни за незалежність України?
– У кожної категорії людей, з якою я працюю, різні питання: осіб з інвалідністю внаслідок війни, рідних зниклих безвісти, сімей загиблих тощо. Моя задача – донести інформацію про питання, з якими зіткнулися мешканці Херсонщини до вищого керівництва і разом знайти шляхи їхнього вирішення.
Тож минулий досвід мені у цьому сприятиме. Бо я розумію, наприклад, що у ветеранів з селища – не хочу нікого образити – менше умов для отримання тих чи інших послуг у порівнянні з містом.
Значить, мені треба про це домовлятися, збирати хлопців і дівчат, і везти у потрібну установу. Важливо, щоб вони не відчувати жодних незручностей порівняно з іншими.