Близько тижня в Новомаячківському психоневрологічному санаторії «Надія» працювала будівельна команда волонтерів з Латвії. Семеро латиських чоловіків, які прилетіли до України на запрошення єпископа, старшого пастора Церкви Різдва Христова Сергія Вознюка, власними силами та коштами робили ремонтні роботи в кількох приміщеннях цього дитячого закладу.
В результаті робіт, були встановлені нові металопластикові двері центрального входу, придбано та встановлено потужну витяжну систему на кухню, а також зроблено ремонт в туалеті та душі – замінено сантехніку, водопровідні та каналізаційні труби, вікна та керамічне покриття підлоги.
Варто зазначити, що в санаторії «Надія» проходять профілактику та лікування діти з різного ступеню психічними розладами. Більшість з них – це діти-сироти, діти з малозабезпечених та неблагополучних родин, а також діти, чиї батьки були позбавлені батьківських прав.
На питання про виникнення ідеї проведення цієї благодійної акції, відповідає Національний єпископ Церкви Божої Латвії Модріс Озолінкевич, який особисто очолював команду волонтерів.
– Розкажіть, яким чином народився задум проведення вашої благодійної акції?
– Я не вперше відвідую Україну та Нову Каховку зокрема. Кожного разу нас тут дуже гостинно зустрічали, розповідали про благодійну роботу місцевої Церкви Різдва Христова і таким чином потроху росло бажання не просто приїхати, але і самим надати якусь практичну допомогу. Схожі акції, як у Новій Маячці, ми проводили у себе в Латвії. Тож досвід у нас був, залишалось лише зібрати команду та необхідні фінанси.
– Щодо фінансів та команди, як збирали гроші та хто ваші волонтери?
– Ми оголошували в наших церквах, що планується така поїздка в Україну і що для цього нам потрібні фінанси та чоловіки здібні до фізичної роботи. Таким чином фінанси зібрали кілька церков, а також самі волонтери, серед яких є представники абсолютно різних професій. У нас є як професійні будівельники, серед яких сантехнік, електрик, тесля, так і професійний баскетболіст, бізнесмен і я – професійний єпископ (сміється).
– Задоволені виконаною роботою і чи плануєте знову прилетіти до України зі схожими акціями?
– Ми дуже раді, що змогли не просто відвідали цих діточок, але й зробити для них щось практичне та довготривале. Біблія вчить, що самого співчуття недостатньо, потрібно практично допомагати там, де у цьому є потреба. Скажу відверто, що уся наша команда має бажання та натхнення прилетіти знову. Ми побачили існуючі потреби і розуміємо, що коли в країні відбуваються зміни, вони відбуваються дуже повільно. Найдовше ці зміни просуваються саме в соціальній сфері. Україна велика країна і вона має великі потреби, чому не в останню чергу сприяє війна на Сході. Тому зважаючи на це сподіваємося приїхати ще і послужити тими можливостями та здібностями, які у нас є.
Сергій Пантоненко