Мабуть мало хто з
українців звернув увагу, коли влітку, 26 червня 2019 року колишній склад
Кабміну погодив Постанову №560, якою встановив граничні тарифи на послугу
теплопостачання. Це рішення було прийняте якраз напередодні виборів. Обмеження
в розмірі тарифу абсолютно для всіх теплопідприємств було таке: послуга з
постачання теплової енергії для населення має коштувати не більше, ніж 1400
грн. за 1 Гкал (за наявності приладів обліку) та 35,21 грн. за 1 кв. м (без
приладів обліку). При тому, що середньозважений тариф по Україні на теплову
енергію станом на 1 травня 2019 року складав 1807 грн. за 1 Гкал.
Як відомо, ще раніше для
кожної області і кожного теплопідприємства був встановлений і узгоджений в
НКРЕКП свій тариф на опалення. І за логікою, як в такому випадку можна
встановлювати якісь рамки? Однаковою вартість послуги бути не може з тієї
причини, що всі теплопідприємства різні: за кількістю котелень, протяжністю
мереж, енергоефективностю обладнання і так далі. Вони мають свої видатки, а
відтак – і свою вартість послуги.
Більш того, це обмеження
в тарифах з’явилося в той час,
коли теплопідприємства відпрацювали минулу зиму
з тарифами соціально орієнтованими, але економічно не обґрунтованими. А тому
опалювальний сезон 2018\2019 років завершився для тепловиків з великими
«мінусами». І це дало зрозуміти, що запровадження меншого тарифу у
відповідності до Постанови №560 призведе до зупинки котелень. Було підраховано,
що таке обмеження коштуватиме додаткових витрат місцевих бюджетів за час
опалювального сезону 2019/2020 років 7 млрд грн.
Зважаючи на недоречність
даної постанови, звернення Асоціації міст України, уряд скасував Постанову №
560, яка встановлювала для теплопідприємств граничний тариф на послугу на
опалювальний сезон 2019-2020 років.
Як погодилися в Міністерстві енергетики та
захисту навколишнього середовища, вона є економічно необгрунтованою і ставить
міста перед загрозою відключення від тепла.
