Стало відомо, хто врятував пенсіонерів будинку престарілих у Високопіллі

Правобережна Херсонщина намагається оговтатись від дев'ятимісячної окупації і налагодити мирний побут, зруйнований російськими загарбниками. Життя сорока людей похилого віку з Високопільського будинку престарілих врятували дві героїчні жінки, які намагаються повернути своїх підопічних до рідного містечка.

Про це розповіла блогер Галина Кавун на своїй сторінці у Facebook, повідомляє Online НК.

"У дивному світі, де люди перестають користуватися іменами і використовують лише патроніми, живуть оці чудові жінки - Дмитрівна та Василівна.

Вони з Високопілля, працюють у нині евакуйованому будинку пристарілих. Під час окупації вони піклувалися про сорок людей похилого віку - хворих та немічних. Трьох з них вони поховали під обстрілами і сварячись з окупантами. Дві могили викопали просто на подвір‘ї центру, одну з них копали чотири години, періодично ховаючись в укриття.

«Але вирили неглибоку, всього півтора метри, бо тут земля тверда, одне каміння», - бідкається у світлі наших мобільних Василівна.

В одній з кімнат жінки переховували від окупантів пораненого українського воїна.

Коли за ним таки прийшли, він це почув. Тож, лежачи у своєму куточку, він висмикнув запал з гранати, аби не здаватися в полон і забрати із собою декількох окупантів. Однак, побачивши, що орки ведуть поперед себе Василівну, штовхаючи її вперед стволами автоматів, відкинув гранату в дальню стіну, аби не зашкодити їй.

З окупації жінки підтримували тих, хто зміг вирватися. Вони телефонували односельцям і запевняли, що тримаються й чекають на українську армію.

Зараз Дмитрівна та Василівна готують для військових і ДСНСників. У будинку пристарілих діє пункт надання допомоги населенню. Жінки мріють про перемогу і повернення до центру евакуйованих стареньких.

«Так, у нас не було змоги зробити тут найкращі умови, але це їхній дім, і вони дуже сумують за ним», - плаче Василівна.
Сподіваюсь, змонтувати ролик із розповідей Василівни, коли буде трохи часу. А ще більше хочу допомогти їй налагодити побут у будинку пристарілих, коли це буде можливо.

Сміливість і самопожертва, завдяки яким ми переможемо у цій війні, мають обличчя. Деякі з них ніколи не оприявляться, бо, скажімо, належать учасникам руху опору й про їхню звитягу та операції, у яких вони були задіяні, ми можемо ніколи не дізнатися. Але ми повинні пам‘ятати, що це не ефемерні поняття. Це справжні історії справжніх людей, які були переможцями навіть в окупації".