До реєстру об’єктів культурної спадщини будуть внесені як пам’ятки культури та історії одразу 5 столичних будівель.
Таке рішення ухвалила Експертна Комісія з обліку об'єктів культурної спадщини Міністерства культурі та інформполітики, повідомляє Цензор.НЕТ.
Відповідні документи на внесення до переліку підготував Український Міжнародний Інститут Відновлення (УМІВ). Президент інституту Віталій Молочко розповів, що експерти УМІВ розпочали системну розробку облікових документацій потенційно цінних пам’яток та внесення їх у реєстр об’єктів культурної спадщини для захисту від знесення та радикальної перебудови.

Всього Експертна комісія з питань обліку об’єктів культурної спадщини МКІП прийняла рішення про внесення до реєстру 5 будівель:
- "Житловий будинок, 1899, в якому жили М.Анцифєров, О.Давидов, М.Пасiчник, С.Пекар, Перебував Г.Мачтет" за адресою: Десятинний провулок,7 у Шевченківському районі м. Києва
- "Будинок-пам’ятка історії" за адресою: Музейний провулок,8(8-А) у Печерському районі м. Києва
- "Житловий будинок, в якому містилися правління Київського товариства фотографів-аматорів "Дагер",
управління Київської залоги Української Держави, штаби Збірного корпусу та Київської добровольчої дружини" за адресою: вулиця Прорізна, 23- А у Шевченківському районі м. Києва
- "Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського" за адресою: Голосіївський проспект, 3 у Голосіївському районі м. Києва
- "Будинок меблів" за адресою: бульвар М. Міхновського (Дружби народів), 23 у Печерському районі м. Києва.

За словами Молочко, іноді мотивами придбання історичних будівель по всій Україні є не їхнє збереження й відновлення, а подальше руйнування (переважно нічні підпали або знесення під час свят) власниками для анулювання охоронного статусу й перебудови. У цьому разі власники сприймають як актив лише земельну ділянку під будівлею в центральній частині міст. Або ж купують будівлі для перебудови під готелі або торговельні центри. Тобто є серйозна проблема нерозуміння інвесторами, індивідуальними власниками цінності та можливостей ефективного використання відновлюваної спадщини, розуміння її як активу.

Молочко додав, що сьогодні ми бачимо, як майже щомісяця у процесі реконструкції зносяться історичні будівлі, яким не присвоєно статус пам’яток архітектури, але вони є дійсно цінними прикладами нашої культури. Проблема, на його думку, полягає в тому, що громадськість дізнається про це тоді, коли вже відбувається процес руйнування. Органи охорони потім розводять руками.
П’ять нових будівель – це тільки початок системної роботи УМІВ з Міністерством культури та інформполітики України. УМІВ, як відкрита установа, що поєднує науковців та фахівців-практиків, планує розширити діяльність та залучити фахівців із всіх регіонів України.