На Київщині розгорається масштабний конфлікт між місцевою громадою та державною владою. Причина — плановане будівництво Національного військового меморіального кладовища (НВМК) неподалік села Мархалівка що передбачає вирубку понад 260 гектарів соснового лісу та потенційне знищення частини Смарагдової мережі — унікальної екосистеми Київщини
Що планує держава?Проєкт Меморіального комплексу включає:
- кладовище для військовослужбовців і ветеранів війни;
- крематорій;
- площі для почесних захоронень;
- загальний обсяг інвестицій — 515 мільйонів гривень
У чому проблема?Вирубка лісуЦе 260 гектарів соснового масиву який садили ветерани війни. Ліс — частина природної екосистеми, важливої для мікроклімату регіону.
Загроза ґрунтовим водамУ Мархалівці — високий рівень ґрунтових вод місцями — заболочені ділянки. Місцеві хвилюються, що поховання призведуть до забруднення води у колодязях та погребах.
Руйнування Смарагдової мережіЕкологи б’ють на сполох: меморіал розміщено на території природоохоронної зони що об’єднує екосистеми від річки Ірпінь до Дніпра.
Невідповідний час і місцеГромада стверджує: комплекс потрібен, але не під час війни і точно не ціною знищення природи За 515 мільйонів гривень, вважають активісти, можна було б купити дрони, техніку та обладнання для ЗСУ
Позиція місцевих мешканцівЖителі Мархалівки організовують протести, пікети та інформаційні кампанії Вони стверджують, що:
- ніхто не проводив громадських слухань
- територія вже перенасичена цвинтарями — існують три місцеві кладовища та Південне кладовище Києва
- проєкт меморіалу — це "кладовищна агломерація", якої в Україні ще не було
Історія питанняПроєкт НВМК обговорюють із 2011 року. Від 2022-го влада обіцяла створити меморіал для всіх полеглих у війні. Проте через брак місць у межах Києва, план перенесли в область. Остаточно — до Мархалівки.
Що далі?Конфлікт триває з моменту, коли на ділянку заїхала будівельна техніка.
Поки сотні родин загиблих чекають на гідне місце поховання громада бореться за збереження природи.
Україна має гідно вшанувати своїх героїв. Але шанування пам’яті — це не лише мармурові плити, а й повага до землі, природи і людей які на ній живуть.
Меморіальний комплекс потрібен — але не ціною екологічного знищення І саме зараз держава має знайти компроміс що збереже і пам’ять, і природу.