Київський апеляційний суд скасував обвинувальний вирок колишньому сторожу поліклініки в Деснянському районі Києва Вадиму Мошкіну. Минулого року його засудили до чотирьох років позбавлення волі.
Про рішення пише «Судовий репортер», з посиланням на ухвалу суду. Суд прийняв рішення ще 28 травня.
Війська Росії вночі 1 червня 2023 року атакували Київ ракетами. У Деснянському районі столиці уламки впали на поліклініку та на прилеглий багатоповерховий будинок — загинули троє людей, серед яких 9-річна дівчинка, ще близько двадцяти отримали поранення. Під час повітряної тривоги люди не змогли потрапити до укриття в поліклініці, оскільки воно було зачинене.
За це підозри оголосили першій заступниці Деснянської райдержадміністрації Ірині Алєксєєнко директору медзакладу Олегу Шугалевичу та його заступнику Василю Десику а також охоронцю Вадиму Мошкіну
Пізніше підозру вручили й начальнику департаменту безпеки КМДА Роману Ткачуку — його відправили під цілодобовий домашній арешт а у вересні відсторонили від посади Однак суд вже 12 жовтня 2023-го дозволив Ткачуку повернутися на посаду
У липні 2024 року Деснянський районний суд Києва визнав винним у залишенні в небезпеці,
що призвело до смерті трьох людей, сторожа Вадима Мошкіна Йому призначили чотири роки вʼязниці.
АпеляціяМошкін оскаржував вирок. В апеляційному суді він говорив, що не чув, що стукають у двері, а коли почув, то пішов відчиняти двері, але стався вибух і на нього впала вхідна група скляних дверей, які він хотів відкрити, внаслідок чого він теж постраждав.
Приміщення поліклініки не було обладнано гучномовцем, відслідковувати ситуацію він мусив самостійно у своєму телефоні.
Наказ №301, яким на сторожів нібито покладено обовʼязок відчиняти двері в укриття, як стверджує Мошкін, насправді зʼявився вже після трагедії, а раніше він його не бачив і свій підпис про ознайомлення не ставив.
Основний вхід у поліклініку був і входом у сховище. Мошкін та інші сторожі несли матеріальну відповідальність, тому двері на ніч зачиняли.
Апеляційний суд допитав двох свідківПоказання дала жінка, яка також працює сторожем у цьому ж закладі. Імовірно — дружина Мошкіна. Вона свідчила, що був наказ на тримання вночі вхідних дверей закритими, а з наказом №301 вона не ознайомлювалася,
в приміщенні лікарні не чутно сигналу тривоги. Тому свідок вважає, сторож не міг вчасно почути сигнал повітряної тривоги. А вхід до укриття зовні був зачинений постійно.
Ще одним свідком був заступник директора поліклініки з технічних питань. Він показав, що підвал лікарні офіційно не значиться як укриття і про наказ №301 він не знав, але проводив інструктаж сторожів щодо користування укриттям. Крім того, пояснив, що на момент події наказу вночі тримати двері відкритими не було. Свідок сказав, що з огляду на архітектурні особливості лікарні не у всьому приміщенні є можливість почути з вулиці сигнал повітряної тривогу, а саме приміщення не було обладнано сповіщенням тривоги.
Рішення судуАпеляційний суд вважає, що як під час досудового розслідування, так і в суді першої інстанції не перевіряли версію захисту щодо реальної можливості вчасно зреагувати на повітряну тривогу і, відповідно, наявність у Мошкіна умислу. Слідчий експеримент за участю обвинуваченого не проводили. На думку апеляційного суду, перша інстанція не зʼясувала шляхом дослідження доказів, коли фактично було видано наказ №301.
На думку суддів апеляційного суду, вирок був необґрунтуваним. Суд першої інстанції, начебто, не проаналізував кожний доказ як окремо так і у взаємозвʼязку з іншими доказами, не пояснив, чому відкинув версію обвинуваченого та не зазначив, з яких причин не взяті до уваги доводи захисту.