Традиція ховати видатних городян та духовенство біля храмів сягає часів Київської Русі. Але чи знаємо ми, хто насправді спочиває під фундаментами церков Переяслава? Від давньоруських князів, чиї кістки опинилися в Ермітажі, до єпископів, чиї останки у радянські часи таємно перепоховали під парканом. Відома історикиня та краєзнавиця Людмила Набок дослідила долю церковних некрополів, відкривши маловідомі та подекуди шокуючі факти про «вкрадену» пам’ять міста.
Довідка: Церковний некрополь – це історичне поховання, цвинтар або могильник, розташований на території церковної ділянки, при храмі, монастирі чи соборі, що часто слугує місцем спочинку духовенства, видатних діячів або знаті. У Переяславі традиція ховати всередині храму або поруч із ним існувала з XI століття, підкреслюючи особливий статус небіжчика: від князів та ієрархів до благодійників громади.
«Евакуація» в Ермітаж: як Переяслав позбавили князівських реліквійГоловною святинею давньоруського міста був Михайлівський собор (XI ст.). Саме тут, згідно з літописами, знайшли спочинок п’ять князів з роду Мономаховичів.
Під час розкопок 1940-50-х років радянський археолог Михайло Каргер виявив шість кістяків (одне поховання було парним).
Проте переяславці цих реліквій більше не побачили. Усі антропологічні знахідки вивезли до Ленінграда. З 1980-х років останки наших князів та ченців зберігаються у фондах Ермітажу та Новгородського музею, ставши «джерельною базою» для ідеології «руського міру». У Переяславі ж залишилися лише порожні шиферні плити в археологічному музеї.
Попри руйнування, спричинені монголо-татарами та пізнішими конфліктами, місцеве населення не забуло традицій. У ХVІІ ст. у дерев’яній церкві Покрови Божої матері зберігалася домовина заможного козака. Відомі й драматичні історії: під час військових подій 1648 року козаки викинули з храму домовину колишнього старости міста, польського шляхтича Лукаша Жолкевського.
Фото: Михайлівська церква – вхід до склепу; надгробок 1720 р. над склепом переяславського судді Івана Берла; Преображенська (Спаська) церква, залишки ХІ ст. Археологічний музей; дуб на цвинтарі Преображенської церкви. Єпископи під парканом Не менш драматична доля спіткала поховання у
Вознесенському соборі Тут у підземній крипті з XVIII століття спочивали шість переяславських архієреїв.
«Коли у 1970-х роках собор готували до відкриття діорами, підземну крипту перетворили на меморіал “вічного вогню”. Пошуки відомостей про єпископські поховання поки що не увінчались успіхом. Єдине, що вдалось з’ясувати з приватних розмов з музейними працівниками, які були залучені до прибирання собору для розташування там експозиції, то це те, що «коли готували до експонування підземну крипту, то якісь кістяки знаходили й одразу ховали неподалік собору, під парканом, біля дуба». Чи були то останки єпископів – невідомо», – пише Людмила Набок.
Доля голови мученика Данила Кушніра, яка зберігалася в соборі з 1766 року, досі лишається загадкою. Може бути, що реліквія й досі замурована в одній зі стін храму.
Фото: Цвинтар біля Вознесенського собору; вхід до колишньої крипти; надгробок 1905 р. з могили архімандрита Генадія, знайдений в 2025 р., та надгробок 1874 р. з могили Гамалеї Василя. Знищення погостів у добу атеїзму й проблеми сучасностіЛюдмила Набок розповідає,
що за радянської влади нищення не тільки церков, а й могил біля них стало системним. Протягом 1935–1940-х років були повністю розрівняні цвинтарі навколо:
- Борисо-Глібської церкви (де спочивали представники роду Россінських);
- Воскресінської церкви (могили вчителів та дворян);
- Преображенської церкви (територію забудували господарчими спорудами, а частину віддали під двір швейної фабрики).
Проблема не зникла й у XXI столітті. Через відсутність чітких меж охоронних зон та втрачені надгробки, старі поховання періодично розривають під час господарчих робіт. У 2001 році на погості Троїцької церкви під час риття котловану для недільної школи відкрили поховання ХVІІІ ст., кілька років потому – постраждали могили під час риття траншеї під огорожу біля Воскресінської церкви, а у 2025 році – на колишньому погості Вознесенського собору також під час прокладання траншеї.
Що вдалося зберегти?Утім деякі острівці пам’яті вціліли завдяки догляду парафіян.
Навколо Борисоглібської, Троїцької та Успенської церков частина поховань збереглася й доглядається.
- Троїцька церква: Тут збереглися надгробки священника Григорія Греченка та полковника Дмитра Матвієнка, генерал-майора Михайла Матвієнка, купця Андрія Пономаренка, протоієрея Іоана Крамаренка та настоятеля Іоана Трипольського.
- Успенська церква: Під стінами храму вцілів надгробок протоієрея Миколи Терлецького, протоієреїв Євфимія Ісаєнка, Тимофія Богацького та священників Миколи Власова і Федора Ільїна, а також міського голови Якова Пилиповича Совача.
На фото: Цвинтар Успенської церкви; Пам’ятний хрест на колишньому цвинтарі Борисоглібської церкви; Цвинтар Троїцької церкви. Матеріал підготовлено на основі досліджень Людмили Набок. Фото – з фейсбук-сторінки Людмили Набок.
Запис Хто насправді похований під переяславськими храмами: історикиня дослідила долю церковних некрополів спершу з'явиться на Proslav інформує.
