Олександр Ланець — Захисник, який віддав життя за Україну.
Сьогодні він мав би святкувати свій день народження. Зустрічати гостей, обіймати рідних, будувати плани й просто радіти життю. Та війна забрала в нього це майбутнє. Олександру назавжди 28.
Тепер його портрет — на стіні рідного Ірпінського ліцею №1, де він колись навчався. Тут відкрили меморіальну дошку на його честь.
Ірина Калинчук, працівниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:
«Олександр Ланець був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі, залишившись вірним присязі і людським цінностям до останнього подиху. І сьогодні він повертається до ліцею… Повертається назавжди, застиглий в холодному металі»
Юлія Осінська, заступниця Ірпінського міського голови:
«Сьогодні Олександр приєднався до команди Героїв ліцею №1. І я вірю, що він там десь на небі дивиться на нас, на школу. Він став захисником — ще одним захисником для дітей, які будуть тут і зараз тут навчаються. Для чого ми це робимо? Для того, щоб усі діти, які ходять у ці освітні заклади, памʼятали ціну того, що вони живуть своє безтурботне життя, можуть відпочивати, обіймати своїх рідних, приходити в школу на навчання до своїх друзів. Так і має бути»
У перший день повномасштабного вторгнення Олександр став на захист рідного Ірпеня.
Після звільнення міста долучився до ЗСУ. Керував переносним зенітно-ракетним комплексом, був влучним стрільцем, а згодом перейшов до штурмової бригади.
Він мріяв вступити до університету. Та не встиг…
26 червня 2023 року на світанку Олександр загинув під Бахмутом, коли йшов на штурм.
Тетяна Ланець, мама полеглого Героя Олександра Ланця:
«Я його дуже любила. Він був добрий, чесний, справедливий. Він завжди йшов на допомогу іншим, не думаючи про себе. Я вважаю, що я виховала достойного сина. Він завжди казав, що не можна здаватися – у нас війна. Треба далі продовжувати допомагати армії. Помагати нашим хлопцям, щоб вони відчували, що в них є підтримка, що вони не одні».
Пам’ять про Олександра назавжди залишиться у серцях тих, хто його любив і знав.