Як мистецтво театру стає способом повернення до життя? Чому Театр Ветеранів сьогодні називають одним із найважливіших культурних феноменів воєнної України?
Саме про це — новий повнометражний документальний фільм «Культура vs війна. Театр Ветеранів», створений Асоціацією «Дивись українське!» за підтримки European Union in Ukraine. Його допрем’єрний показ відбудеться 15 серпня у програмі КіноБукет міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage.
Стрічка вперше відкриває глядачеві внутрішній світ Театру Ветеранів — мистецького проєкту, що став для його учасників творчою практикою та способом повернення до повноцінного життя через поєднання фізичного й перформативного театру з психологічною реабілітацією.
Фільм є частиною масштабної ініціативи культурної дипломатії «Спроможні» / Empowered. Автор концепції проєкту та продюсер стрічки Андрій Різоль визначає його місію як представлення України світові не лише як держави, що виборює свою свободу, а й як країни, яка формує нові гуманістичні практики та розвиває напрям «терапії через культуру». Однією з таких практик є Театр Ветеранів — простір,
де мистецтво стає способом повернення людини до життя, а суспільства — до усвідомлення власної відповідальності.
Понад рік, поки вистава «Енеїда» народжувалася та зустрічалася з глядачами, режисерка й операторка-постановниця Юлія Большинська документувала цей процес. Так з’явився її повнометражний дебют — історія шляху від фронту до сцени, від болю до внутрішнього відновлення, від перших невпевнених кроків у репетиційній залі до справжнього сценічного визнання.
Герої стрічки — ветерани з важкими пораненнями, ампутаціями та психологічними травмами, бойові медикині й волонтерки. Репетиції експериментальної музично-пластичної вистави «Енеїда» стали драматургічною основою фільму, який розповідає про непросте повернення людини до себе після війни.
Серед героїв фільму — незрячий ветеран, який уперше виходить на сцену в ролі Гомера; бойова медикиня, що після фронту знову знаходить свій голос у театрі; військові, які вчаться жити зі своїм новим тілом і відкривають для себе акторський досвід.
Режисерка вистави Ольга Семьошкіна принципово відмовляється дивитися на них крізь призму жалю.
Документальна камера Юлії Большинської уважно й безкомпромісно фіксує, наскільки тонкою і складною є межа між емпатією та жалісним співчуттям. Відчувається, що для знімальної групи герої фільму стали джерелом натхнення. Їхня стійкість, любов до життя, щирість у новій справі та здатність не втрачати почуття гумору навіть після пережитого змінили й тих, хто опинився по інший бік камери.
Фільм показує своїх героїв не як людей, яких потрібно шкодувати, а як митців, що відкривають нові можливості власного тіла, пам’яті й творчості. У певний момент вони перестають бути об’єктами допомоги й стають суб’єктами творчості.
«Не ветерани мають підлаштовуватися під соціум. Навпаки — саме соціум повинен навчитися формувати середовище, комфортне для ветеранів», — говорить у фільмі художній керівник Театру Ветеранів Ахтем Сеітаблаєв.
Саме ця зміна погляду — від жалю до поваги, від травми до творчості — і є головною темою документального фільму «Культура vs війна. Театр Ветеранів».
Проєкт «Спроможні» / Empowered реалізується Асоціацією «Дивись українське!» в межах міжнародної мультимедійної платформи «Культура vs війна» за підтримки Благодійного фонду «МХП-Громаді» та European Union in Ukraine.
