У Солом’янському районі Києва родина намагається врятувати старовинну приватну садибу, яка постраждала внаслідок російської ракетної атаки 20 серпня. Будинок на вулиці Возіанова, 5 пережив понад століття історичних потрясінь, дві світові війни та масштабну перебудову району, однак не встояв перед сучасною зброєю. Нині споруда залишилася без даху й вікон, а її власники шукають можливість провести обстеження та розпочати відновлення.
На момент удару в оселі перебувала її власниця — Олена Михайлівна. Жінка врятувалася завдяки тому, що стояла у кутку між двома стінами. Саме це місце, за її словами, стало найбезпечнішим під час обвалу конструкцій. В інших частинах будинку почали падати стеля та окремі елементи перекриття.
Будинок зазнав значних руйнувань після атакиПісля вибуху старовинна садиба залишилася фактично без основного захисту від негоди. У будинку вибиті вікна, зруйнований дах, пошкоджені стіни та стеля. Окремі приміщення зазнали настільки сильних руйнувань, що перебувати там небезпечно. Також постраждали внутрішні комунікації та дверні конструкції.
Наразі родина поступово накриває дах тентом.
Це тимчасове рішення має захистити залишки будинку від дощу, вітру та подальшого руйнування. Водночас повноцінне відновлення неможливе без висновків фахівців, які мають визначити, наскільки міцними залишилися стіни та інші елементи споруди.
Олена Михайлівна тимчасово переїхала до квартири свого онука, розташованої в сусідньому будинку. Та оселя також постраждала під час атаки: там вибило вікна та пошкодило дах. Таким чином, родина опинилася без повністю безпечного власного житла й змушена одночасно вирішувати питання проживання, ремонту та збереження історичної будівлі.
Онук власниці пригадує, що одразу після влучання вибіг на вулицю, але через густий пил і дим спочатку майже нічого не бачив. Коли чоловік спробував наблизитися до будинку, пролунали нові вибухи. Через загрозу повторної атаки йому довелося відійти до укриття. Пізніше він разом із батьком повернувся до оселі, щоб допомогти людям, які могли залишитися всередині.
Через вибиті двері, уламки та обвалені конструкції рятувати мешканців було складно. Родичі та сусіди перевіряли приміщення, допомагали вивести людей і розбирали завали.
Найважливішим завданням було переконатися, що під уламками не залишилися постраждалі.
Власниця будинку розповіла, що в момент удару перебувала на кухні. Вона опинилася саме біля кута, де сходилися дві стіни. Ця частина приміщення витримала навантаження, тоді як в інших кімнатах почалося руйнування. Жінка переконана, що випадкове рішення залишитися саме там урятувало їй життя.
«Я стояла на цьому місці, тому залишилася живою. Я мала бути в іншій частині кімнати», — розповіла Олена Михайлівна, показуючи місце, де перебувала під час атаки.
Садиба є частиною історії старої ЧоколівкиЗруйнований будинок має цінність не лише для родини. За наявною інформацією, його звели на початку ХХ століття — орієнтовно між 1910 та 1915 роками. Це один із небагатьох приватних будинків старої Чоколівки, які збереглися до наших днів.
На початку минулого століття ця частина Києва мала зовсім інший вигляд. Район переважно складався з невеликих одноповерхових будинків, дворів і приватних садиб. Тут жили родини, які облаштовували побут поруч із промисловими та транспортними об’єктами столиці.
Вулиці були забудовані значно менш щільно, ніж тепер, а кожна садиба мала власну архітектуру та планування.
Після Другої світової війни Київ почав активно розростатися. Стару приватну забудову поступово перебудовували або замінювали багатоповерховими будинками. Разом із будинками зникали подвір’я, господарські споруди та характерний вигляд окремих районів. Тому кожна садиба, яка вціліла попри десятиліття змін, є важливим свідченням минулого міста.
Будинок на Возіанова пережив дві світові війни, суспільні потрясіння, зміну епох і перетворення Чоколівки. У ньому змінювалися покоління мешканців, ремонтувалися приміщення, оновлювалися комунікації, але загальна основа споруди зберігалася. Тепер історичній садибі загрожує не природне старіння, а наслідки російської атаки.
Родина чекає на обстеження та сподівається на відновленняПісля руйнування власники вже отримали одноразову грошову компенсацію. Проте цих коштів недостатньо, щоб самостійно відновити дах, перекриття, вікна, комунікації та пошкоджені приміщення. До того ж остаточний обсяг робіт можна буде визначити лише після технічного обстеження.
Експертна комісія поки не проводила оцінку стану будинку. Родині повідомили, що фахівці можуть приїхати приблизно через місяць або півтора. Для власників це означає вимушене очікування в ситуації, коли кожен день під відкритим небом збільшує ризик нових пошкоджень. Вода та волога можуть послабити стіни, зіпсувати дерев’яні елементи й остаточно знищити те, що вдалося зберегти після удару.
Родина прагне не просто відремонтувати житло, а зберегти саму будівлю. Для цього потрібно відновити покрівлю, укріпити стіни, відремонтувати перекриття, встановити вікна та двері, а також повернути до роботи інженерні мережі. Окремої уваги потребують автентичні елементи садиби, які можуть розповісти про її початковий вигляд.
Історичні приватні будинки часто не мають такого захисту й суспільної уваги, як відомі архітектурні пам’ятки. Водночас саме вони формують живу історію районів. Це не музейні експонати, а будівлі, у яких десятиліттями жили люди. Їхнє збереження допомагає зрозуміти, яким був Київ до появи масштабних житлових масивів і висотної забудови.
Садиба на вулиці Возіанова стала однією з численних київських будівель,
пошкоджених російськими обстрілами. Проте її історія особлива: споруда вистояла упродовж понад ста років, а тепер потребує термінової допомоги. Власники сподіваються, що після висновків експертів будинок визнають таким, що підлягає відновленню.
Для родини це не просто ремонт пошкодженого житла. Йдеться про порятунок дому, який зберіг пам’ять про кілька поколінь і став частиною історичного образу старої Чоколівки. Якщо садибу вдасться відновити, вона й надалі нагадуватиме про минуле Києва та стійкість його мешканців, які навіть після руйнівної атаки не хочуть відмовлятися від власної історії.
Поки фахівці готуються оцінити стан споруди, родина захищає будинок тимчасовими засобами й намагається не допустити нових руйнувань. Власники вірять, що 110-річну садибу можна врятувати, а її стіни ще довго залишатимуться частиною київського міського ландшафту.
