Київ

В Ірпені вшанували пам’ять полеглого Захисника Андрія Василенка (відео)

23 жов•ITV

Він був щирим, добрим і завжди усміхненим. Саме таким Андрія Василенка пам’ятають рідні та близькі.

Сьогодні йому мало б виповнитися 47 років. Та життя захисника обірвала війна. У день його народження на стіні Ірпінського ліцею №2 відкрили меморіальну дошку на його честь.

Євгенія Антонюк, керуюча справами виконавчого комітету ІМР:

«Андрій. Андрій Василенко народився в Ірпені. Тут минули його дитинство і юність. У 1996 році він закінчив школу №2. Вищу освіту здобув у Київському політехнічному інституті Ігоря Сікорського за спеціальністю інженера-електромеханіка».

Після навчання Андрій працював інженером, проєктувальником та електриком. Свою справу знав добре, а результати його роботи й досі служать людям.

Діана Петрухіна, родичка загиблого захисника Андрія Василенка:

«Завдяки Андрюші, може хто не знає, горить частина від Києва електрозабезпечення, Варшавська траса. Це він проєктував цей проєкт».

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Андрій не залишився осторонь. У червні 2022 року він добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Служив гранатометником, виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках.

Зокрема, брав участь в обороні Харкова та звільненні Лимана.

20 квітня 2023 року поблизу Кремінної на Луганщині Андрій загинув, отримавши поранення. Посмертно йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Ірпінь».

Петро Василенко, батько загиблого захисника Андрія Василенка:

«Є такий вислів, що солдатами не народжуються, ними стають. І я ніколи б не подумав, що мій син стане солдатом, але так вийшло. Коли скрутний час настає для країни, хтось повинен її захищати».

Діана Петрухіна, родичка загиблого захисника Андрія Василенка:

«Я ніколи взагалі не бачила його без усмішки. Це людина, яка завжди була з такою посмішкою. Ніколи не чула від нього ні лайки, ні поганого слова. Це великий приклад для наслідування інших поколінь. Дуже був світлий і прекрасний хлопець. Ми його досі називаємо Андрюша».

Тепер на стіні ліцею — п’ять меморіальних дошок на честь його випускників, які віддали життя за Україну. Кожна з них — нагадування про те, якою ціною нам дається свобода.

Ірина Бєлова, директорка Ірпінського ліцею №2:

«Важко говорити, бо ви бачите, скільки наших випускників віддало своє життя за те, щоб сьогодні наші діти могли навчатися. Мій низький уклін вам, батькам, за вашого сина. Ми будемо його пам’ятати».

Олександр Пащинський, перший заступник Ірпінського міського голови:

«Він віддав найцінніше, що в нього було — це своє життя. Життя за своїх рідних, близьких. Життя за нашу країну, життя за нашу громаду. Життя за нашу свободу та незалежність. Ми маємо не тільки пам’ятати й шанувати пам’ять про Андрія, а робити все, щоб його втрата була не марною».

школа, Свобода, Червень, Громада

Читайте ще