Техніка в лісосмузі на Теремках. Фото: Svetlana Kravcenko
У Києві мешканці самостійно захищають парки й сквери. Вони знаходять старі рішення Київради, порівнюють кадастр із Генпланом, фотографують вирубані дерева, замовляють експертизи й ходять на комісії. Громади роками відстоюють право на зелені зони в судах. Часто люди дізнаються про проєкти лише тоді, коли на ділянці вже стоїть паркан.
На Теремках через офіційно створений парк проклали тимчасову теплотрасу. В Протасовому Яру захисники домоглися заказника, але ще судяться з власниками більшої частини землі. На Осокорках місцева громада понад десять років рятує озера й заплавні луки від житлової забудови. Біля Солом’янського парку люди скасували деякі земельні рішення й оскаржили будівництво на зсувонебезпечному схилі. На Совських ставках, Вирлиці, Прирічній, Горбачисі, у Літературному сквері та сквері Павла Тичини містяни борються за збереження зелених ділянок.
Журналісти поспілкувалися із захисником парку на Теремках Іваном і проаналізували відповіді міських та державних установ. Розповідаємо, чому збереження зелених зон часто залежить від волонтерської праці мешканців і які зміни може впровадити місто.
Як офіційний парк перетворили на інженерний коридор34-річний ветеран Іван живе на Теремківській вулиці. Коли наприкінці липня техніка зайшла в лісосмугу, він почав фіксувати роботи, писати в соцмережах і виходити на протести. Для місцевих ця територія давно слугувала місцем прогулянок. Від 2019 року вона має статус Парку відпочинку на Теремках.
Цей статус не завадив прокласти тут резервну теплотрасу між котельнею «Теремки» та мережею ТЕЦ-5. Місто обґрунтувало проєкт потребою в резервному джерелі тепла. Минулої зими на Теремках уже були випадки замерзання та проривів комунікацій. ТЕЦ-5 також піддається ризику під час воєнних загроз. Нова перемичка має під’єднати будинки, школи, садки й медзаклади до резервного опалення.
Секції труб для теплотраси, які привезли на зустріч із громадою 11 серпня. Фото: Gennadij KrivoseaМешканці не заперечують потреби в резервній мережі. Їхні запитання стосуються вибору маршруту, супровідних документів і кількості знищених насаджень.
Київрада створила парк площею 4,2412 гектара у січні 2019 року. Але детальний план території, затверджений у 2017 році,
передбачав тут вулицю Атени Пашко й коридор інженерних мереж. Рішення про парк не супроводжували зміни в містобудівній документації, тому у міських реєстрах земля одночасно фігурує як парк і як зона під інфраструктуру.
Департамент захисту довкілля КМДА на початку не погоджував маршрут через парк. У травні 2025 року відмовився підписувати акт обстеження дерев і радив шукати інший варіант. У березні 2026 року уряд спростив процедури для частини об’єктів критичної інфраструктури. Влітку проєкт перейшов до реалізації.
В акті обстеження зелених насаджень №34 нарахували 662 дерева вздовж маршруту. Планували пересадити 56 дерев, решту — видалити. Також роботи зачепили 70 кущів. Акт містив опис стану й оціночну вартість насаджень, але не пояснював вибір маршруту.
До першої зупинки робіт активісти нарахували понад 300 знищених дорослих дерев. Державна екологічна інспекція зафіксувала 115 свіжих пнів під час огляду 7 серпня, коли частину дерев уже викорчували. Відновну вартість зафіксованих насаджень оцінили в 20,4 мільйона гривень.
Місто не оприлюднило загальної офіційної кількості дерев,
знищених під час усіх робіт.
Пні на місці зрізаних дерев у лісосмузі на Теремках. Фото: користувач соцмережіЧому мешканці не повірили поясненням міста?У техзавданні 2023 року тепломережу планували прокласти вздовж Теремківської вулиці. У КМДА згодом повідомили, що цьому заважають каналізація, водопровід і електрокабелі. Водночас чиновники стверджували, що початковий проєкт був єдиним, а варіант уздовж вулиці розглядали лише опціонально.
Мешканці не побачили відкритого документа, який би показав, коли від початкового варіанта відмовилися. Немає також порівняльної оцінки маршрутів за вартістю, строками й втратами дерев. Тому люди почали відновлювати хронологію ухвалення рішень через тендерну документацію, містобудівні плани й відповіді установ.
Захисники парку припускають, що широкий інженерний коридор може стати шляхом для майбутніх комунікацій до ЖК «Абрикосовий» у Гатному. Іван посилається на публічні повідомлення забудовника про прокладання мереж спільним коридором і на розмови в чатах інвесторів. Документа, який прямо пов’язував би теплотрасу із конкретним житловим комплексом,
у відкритому доступі немає. Петро Пантелеєв заперечував такий зв’язок і наполягав, що мережу будують для резервного опалення існуючого району.
Також з’явилися питання до держзакупівель. У липні—вересні «Київтеплоенерго» уклало чотири прямі договори загальною вартістю понад 1,3 мільярда гривень з ТОВ «Інженерно-будівельна компанія “Атмосфера менеджмент”». Як з’ясували журналісти, незадовго до першого великого контракту компанія змінила власника, директора, адресу й контакти. Антикорупційний центр «Межа» звертав увагу на відсутність у підрядника досвіду проєктів такого масштабу й на мінімальний офіційний штат.
На початку серпня мешканці щодня приходили до лісосмуги, ставали перед технікою, викликали поліцію й зверталися до прокуратури, екоінспекції та депутатів. Інженер Максим Мятко, якого залучила громада, запропонував звузити робочий коридор. За його розрахунками, навіть маршрутом через парк можна було обмежитися видаленням 11 дерев.
Протест громади проти зрізання дерев. Фото: Anna ArinarkhovaПісля протестів КМДА кілька разів призупиняла роботи й порівнювала три варіанти маршруту:
через парк, уздовж проспекту Академіка Глушкова і Теремківською вулицею. Маршрут не змінили, але проєкт скоригували. Пообіцяли зберегти близько 160 дерев і видалити ще від п’яти до десяти.
У вересні майданчик обнесли глухим парканом. Роботи охороняли поліцейські та працівники «Муніципальної охорони». Під час акцій відбувалися сутички, учасниці протестів повідомляли про травми. Поліція відкрила провадження через травмування своєї співробітниці. У жовтні правоохоронці затримали ветерана Любомира Дмитришина й повідомили йому про підозру. Його адвокати стверджували, що слідство не надало доказів участі Дмитришина у сутичці.
Поліцейські на місці робіт у лісосмузі на Теремках, вересень 2026 року. Фото: Дарина ПолішевськаІван каже, що після встановлення огорожі мешканці втратили можливість перевіряти, чи не видаляють всередині дерева. Нині вони вимагають оприлюднити документи, надати громадський контроль, зберегти залишок насаджень і розслідувати можливі порушення під час вирубування й акцій протесту.
Чому зелені зони залишаються беззахисними?На Теремках парк перетнувся з інженерним коридором.
В інших районах Києва зелені території втрачають через неоформлені межі, давні договори оренди, приватну власність всередині заказника або відсутність охоронного статусу.
Протасів ЯрБоротьба за Протасів Яр почалася задовго до створення заказника. У 2019 році громада виступила проти планів звести на схилі три житлові башти. Рух очолював Роман Ратушний, засновник ГО «Захистимо Протасів Яр». Він отримував погрози, представляв інтереси громади в судах і домагався припинення забудови. У червні 2022 року Ратушний загинув на фронті, захищаючи Україну.
Протасів Яр з висоти. Фото: Serhii BiriukovНаступного місяця Київрада створила ландшафтний заказник імені Ратушного. Але 16 із 20 гектарів території належать ТОВ «Протасів Яр», ще півтора гектара орендувала інша компанія. Власники почали оскаржувати рішення міськради.
Навесні 2026 року апеляційний суд скасував охоронний статус на 16 гектарах, після чого громада знову вийшла на протести. У червні Верховний Суд підтвердив законність створення заказника на приватних ділянках у одній зі справ. У липні інша компанія відмовилась від позову,
провадження закрили. Статус заказника залишається, але право власності не перейшло до міста. Наявність приватних ділянок лишає відкритими нові ризики спорів.
Акція захисників Протасового Яру після рішення апеляційного суду, 8 березня 2026 року. Фото: місцеві активістиСолом’янський парк і БерезнякиБіля Солом’янського ландшафтного парку частина території роками використовувалася як зелена зона, але не мала окремого кадастрового номера. Фрагмент включили до землі під житловий комплекс. Документи забудови суперечили детальному плану й Генплану.
Мешканці кілька років проводили акції, зверталися до контролюючих органів і фіксували наслідки робіт на зсувонебезпечному схилі. Після протестів ДІАМ розпочала перевірку. У 2024 році суд скасував рішення Київради про передачу однієї ділянки в оренду, а на початку 2025 року забудовник зупинив продажі у ЖК Park Life. Це не повернуло пошкоджені доріжки й не вирішило всіх юридичних питань навколо будівництва.
Зсув ґрунту в Солом’янському ландшафтному парку внаслідок будівництва. Фото: SaveSolomyanskiyParkУ сквері імені Павла Тичини на Березняках у 2025 році поруч почали зводити 26-поверховий будинок.
За Генпланом частина території мала залишитись зеленою, тоді як забудовник діяв у межах сформованої ділянки. Мешканці створили громадську організацію, оскаржували дозвіл і вимагали перевірки, чи не зайшли роботи на територію скверу. Під час перевірки ДІАМ представників громади не запросили.
Сквер імені Павла Тичини на Березняках. Фото: ГО «За збереження скверу ім. Павла Тичини»Літературний скверЛітературний сквер на розі вулиць Олеся Гончара та Михайла Коцюбинського захищають з початку 2000-х. Нинішня ініціативна група називає себе вже третім поколінням активістів. У 2016–2017 роках люди виходили на акції і зупиняли роботи біля скверу. Тепер головна боротьба відбувається в судовій площині.
Літературний сквер і фонтан Термена. Фото: місцеві мешканціАктивісти стежать за порядками денними Київради, надсилають запити, порівнюють кадастрові схеми й відповіді департаментів, готують юридичні звернення. У 2024 році петиція про захист скверу набрала необхідні шість тисяч голосів. Після цього місто взялося визначати його межі, але громада заявила, що запропонована площа не охоплює всю територію,
якою користуються мешканці.
За справою працює близько десять людей, п’ять із них служать у ЗСУ, розповідали учасники ініціативи. Частину звернень і відео надсилають із фронту. Станом на літо 2026 року Київрада ще не закріпила всю спірну територію за сквером.
ОсокоркиДілянки біля озер Небреж і Тягле передали в оренду під забудову ще в 2005 році. Після банкрутства банку «Аркада» місто, інвестори й Stolitsa Group домовилися добудувати незавершені комплекси, частково використавши територію майбутнього Екопарку Осокорки.
Громада захищає тут заплавні луки, озера й болота. Активісти проводили толоки й природничі дослідження, розробляли концепцію екопарку, подавали позови, стежили за технікою й фіксували роботи біля води. У серпні 2023 року мешканці розвернули бетоновоз і викликали поліцію через перекритий доступ до озера.
Заплавні луки й озера Екопарку Осокорки. Фото: спільнота Екопарку ОсокоркиУ 2025 році адміністративний суд скасував дозвіл на будівництво ЖК H2O. Проте у 2026 році Верховний Суд підтвердив чинність дозволів на деякі проєкти. У вересні Київрада й ГО «Екопарк Осокорки» програли ще одну справу щодо 22 гектарів біля Небрежу.
До земельного конфлікту додався стан води. У 2026 році аналізи КП «Плесо» зафіксували забруднення Небрежу. Активісти повідомляли про засипання водойми та роботи у прибережній захисній смузі. Таким чином спір стосується не лише забудови, а й збереження самої водної системи.
Відбір проб води з озера Небреж. Фото: КП «Плесо»Совські ставки й ВирлицяНа Совських ставках громада домоглася розірвання договору оренди майже 20 гектарів, де планували звести вісім багатоповерхівок. Мешканці не обмежилися протестами. Разом з архітекторами й екологами вони розробили концепцію парку дикої природи, прибирання, будували містки й документували фауну водойм.
Совські ставки. Фото: міські службиЗемлю повернули громаді, але оформлення парку затягнулося. Київзеленбуд лише у 2023 році почав готувати її прийняття в користування. У серпні 2025 року на ставках невідомі зрізали понад 40 дерев, попри усі попередні зусилля.
Біля озера Вирлиця судова боротьба тривала роками. Прокуратура оскаржувала передачу землі забудовнику ще з 2016 року, а громада вимагала створити заказник. У 2024 році апеляційний суд повернув ділянку у комунальну власність.
Після повернення землі місту треба вирішити, хто її доглядатиме і як захистити від нових зазіхань.
Озеро Вирлиця. Фото: goldfishnetПрирічна й північ ОболоніНа Оболоні ГО «Парк Прирічна» кілька років домагалася оформлення 16 гектарів узбережжя як парку. Мешканці не тільки виступали проти забудови, а й проводили консультації щодо майбутнього простору. У обговоренні концепції взяли участь понад 800 людей.
Зелена зона на Прирічній. Фото: ГО «Парк Прирічна»Паралельно місто запропонувало побудувати поруч паркінг. Активісти вважають, що транспортна інфраструктура може відкрити шлях до подальшого освоєння північної частини узбережжя. Вони запропонували чотири альтернативні місця для паркінгу, які не потребували втручання у природну територію. Місто їх не розглянуло, повідомляють учасники ініціативи.
У 2023 році Київрада розблокувала оформлення парку, але одночасно передала сусідню ділянку комунальному підприємству для паркінгу. У квітні 2026 року на цю землю наклали арешт в інтересах НАБУ. Громада продовжує судову справу та стежить за планами нового мосту до затоки Собаче Гирло.
Горбачиха й Біличанський лісУрочище Горбачиха зарезервували для заповідання ще у 1994 році, але станом на 2026 рік заказника там так і не створили. За цей час на землі водного фонду з’явилися самочинні споруди. Лише в червні 2026 року апеляційний суд підтвердив їх знесення. Майже тридцять років між наміром заповісти територію та її юридичним оформленням залишили місце для захоплень.
Одна із самочинних будівель в урочищі Горбачиха. Фото: Київська міська прокуратураУ Біличанському лісі громада й прокуратура роками повертали сотні ділянок, які селище Коцюбинське роздавало приватним особам із 2008 року. Навіть після включення лісу до національного парку у 2014 році кожне право власності доводилося оскаржувати окремо. У 2023 році суди повернули Києву майже половину спірної території, але цей процес тривав більше десяти років.
Болотяні заплави Біличанського лісу. Фото: Володимир ВетроградськийСкільки зелених зон під загрозою, місто не рахуєМи попросили міські та державні установи назвати парки, сквери і зелені території Києва, яким у 2022–2026 роках загрожували забудова,
огородження або вирубування.
Жодна установа не надала такого переліку.
Департамент захисту довкілля КМДА за цей період отримав понад 100 звернень щодо пошкодження або знищення зелених насаджень. Скількох ділянок вони стосувалися — невідомо. Департамент не розподіляє звернення за роками, районами, адресами чи результатами розгляду і не веде загального реєстру конфліктних територій.
Державна інспекція архітектури та містобудування також не обліковує окремо роботи в парках, скверах або на фактичних зелених зонах. Шукати документи в реєстрі будівельної діяльності можна за адресою, кадастром, назвою об’єкта чи номером документа, але не за словами «парк» чи «зелена зона». Спочатку мешканцям доводиться самостійно дізнаватися про можливе будівництво й визначати ділянку, а потім перевіряти дозволи.
Інформація розпорошена між земельним кадастром, містобудівною документацією, рішеннями Київради, реєстром будівельної діяльності, районними зеленбудами, екологічною інспекцією, поліцією та судами. Кожна установа має лише частину історії. Через це місто не може назвати навіть приблизної кількості територій,
навколо яких уже тривають або назрівають конфлікти.
Як захист зелених зон став неоплачуваною роботоюСлово «активісти» приховує великий обсяг щоденної праці. На Теремках люди рахували пні, знімали рух техніки, шукали початкове техзавдання і залучали незалежного інженера. На Прирічній громада організувала консультації і підготувала альтернативні ділянки для паркінгу. На Совських ставках волонтери прибирали територію, разом із фахівцями проєктували екопарк і документували тварин. На Осокорках мешканці фіксують стан водойм і роками ведуть судові спори. У Літературному сквері невелика група стежить за кожним проєктом рішення Київради.
Цю роботу виконують після основної роботи, служби, догляду за дітьми та інших повсякденних обов’язків. Люди оплачують юристів, експертів і дослідження, збирають документи, ведуть сторінки в соцмережах і пояснюють новим сусідам конфлікт, що почався десятиліття тому. Коли одна команда виснажується, справу передають наступним активістам.
Результат не завжди можна назвати перемогою. Громада може зупинити техніку, але не скасувати договір оренди.
Може виграти суд, але ще роками чекати на оформлення парку. Може домогтися охоронного статусу, але продовжувати судитися з власником землі. Навіть підписана петиція не гарантує виконання рішення в бажаному вигляді.
Саме завдяки волонтерській праці сьогодні існує заказник у Протасовому Яру, перспективний парк на Прирічній, повернуті землі Совських ставків і Вирлиці, а також судові рішення щодо Горбачихи й Біличанського лісу. Мешканці змусили міську владу рахуватися з тим, що ці ділянки — парки, сквери та природні території, а не просто вільна земля для забудови.
Захисників зелених зон часто зображують як людей, які не хочуть будівництва біля власних вікон. Однак більшість конфліктів стосується територій, якими користуються цілі райони.
Дорослі дерева дають тінь одразу, тоді як нові саджанці потребують років, щоб створити такий же ефект. Заплавні луки, болота й ставки утримують дощову воду, зменшують навантаження на каналізацію та підтримують різні види птахів, риб і інших тварин. На Совських ставках громада документувала болотяних черепах, чапель, рибалочок та інші види.
Озера Осокорків залишаються частиною природної водної системи, а не лише вільною землею між житловими масивами.
Черепахи на Совських ставках. Фото: громада Совських ставківВеликий парк, до якого треба їхати, не замінює сквер біля дому. Для дітей, літніх людей і батьків із візочками важливо мати зелену зону в кількох хвилинах пішки. За дослідженням SaveDnipro, озеленення особливо бракує біля частини нової забудови на Осокорках, Теремках, Воскресенці, Троєщині та інших масивах. Якщо останню незабудовану ділянку віддати під будівництво, створити там парк пізніше буде значно складніше й дорожче.
Під час війни зелені зони дуже важливі для міста. Вони залишаються доступними місцями для прогулянок, фізичного відновлення та зустрічей із сусідами. Частина людей, які сьогодні їх захищають, служить у армії або вже повернулася з фронту. Іван після служби повернувся на Теремки і не хоче втратити парк біля свого дому.
Що може змінити Київ?Щоб з’ясувати, що відбувається з однією зеленою ділянкою, зараз доводиться шукати рішення Київради, кадастрові межі, дані про власника,
містобудівні умови, дозволи й судові провадження окремо. Частина документів перебуває в різних міських установах, частина — у державних реєстрах. Зводити це докупи зазвичай доводиться мешканцям.
Київ міг би публікувати всю цю інформацію в одному реєстрі й позначати території, щодо яких змінили призначення землі, видали документи на будівництво або тривають суди. Тоді про загрозу для парку чи скверу можна було б дізнатися з міських даних, а не після появи паркану.
Проєкти, які зачіпають парки, водойми й прибережні території, треба обговорювати до початку робіт. Місто повинно показати мешканцям усі варіанти й пояснити, чому обрало один із них. Важливо одразу назвати вартість, строки та кількість дерев, які планують зрізати.
Під час війни частина інформації про критичну інфраструктуру може бути закритою. Але місто все одно може пояснити, чому мережу прокладають саме тут, і як відновлюватимуть територію. Закриті документи можуть перевіряти незалежні фахівці.
Зараз мешканцям доводиться звертатися до різних установ. Одна відповідає за дерева, інша — за землю, третя — за будівництво.
Місто має визначити, хто збирає всю інформацію і відповідає за комунікацію з громадою.
Але самих реєстрів і громадських обговорень недостатньо. Потрібна політична воля зберігати зелені зони, навіть коли землю вигідніше забудувати.
Парки, сквери, ліси та водойми потрібно планувати так само серйозно, як дороги й комунальні мережі. Для них мають визначати межі, оформлювати землю, передбачати кошти на догляд і шукати альтернативні варіанти заздалегідь. Поки зелені зони сприйматимуть як вільні ділянки для наступного проєкту, конфлікти повторюватимуться.


Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії.
За зміст матеріалу відповідає авторський колектив. Цей матеріал не відображає позицію IWPR або Уряду Норвегії.
Створено за матеріалами: hmarochos.kiev.ua
Запис Чому зелені зони Києва залишаються без надійного захисту спершу з'явиться на ПНК - Незалежний Київ Перший.