На Романівському болоті в межах Національного природного парку «Голосіївський» майже зникла береза низька (Betula humilis) — рідкісна рослина, занесена до Червоної книги України. Про це повідомили в адміністрації парку, а деталі досліджень опублікувало Київ.info.
Болото розташоване неподалік села Романівка, у гирлі річки Любка — правої притоки Ірпеня. Територія входить до заповідної зони парку в межах Святошинського лісництва й перебуває під науковим наглядом від початку досліджень.
Береза низька має особливу цінність для цієї ділянки: це гляціальний реліктовий вид, який у регіоні зростає на південній межі свого ареалу. Її стан постійно відстежують у межах моніторингових досліджень. Завдяки роботі болотознавиці Т. Л. Андрієнко Романівське болото взяли під охорону, а в 1979 році оголосили ботанічною пам’яткою природи загальнодержавного значення площею 30 гектарів
Науковці виявили тут і інші болотні рослини з Червоної книги України. Окремі рідкісні види на Київщині також фіксували в інших природних територіях — зокрема, про це повідомляли в матеріалі про рідкісну рослину, знайдену в лісах Київщини Потужність торф’яного покладу на Романівському болоті сягає
чотирьох метрів він накопичує та утримує вологу.
Як змінилася екосистемаНа стан болота вплинуло осушення заплави Ірпеня, до якої воно безпосередньо прилягає. Раніше обводненими були переважно окраїни, тоді як центральна частина залишалася сухішою. Там сформувалася мезотрофна стадія болота зі зменшеним мінеральним живленням. Поширилися сфагнові мохи, журавлина болотна, осока дводомна та береза низька.
Тепер на території спостерігають евтрофікацію — зростання рівня мінерального живлення. Мезотрофна ділянка зникла, а обводнення збільшилося, через що болото повернулося до евтрофної стадії. Разом із цим змінилися рослинний покрив і видовий склад.
Нині тут переважають високотравні угруповання з очеретом звичайним і хвощем річковим. Місцями росте папороть болотна, у чагарниковому ярусі — верба сіра, а серед дерев домінують вільха чорна та береза пухнаста. Березу низьку тепер знаходять лише поодинокими екземплярами. Також не підтверджуються колишні місця зростання шолудивника королівського, осоки дводомної та лучно-болотних орхідей.
Попри зміни, Романівське болото залишається важливою природною територією Київщини та своєрідною польовою лабораторією для спостереження за розвитком болотних екосистем. Торф’яний поклад допомагає утримувати вологу й підтримувати водність болота та прилеглих лісових масивів.