"Вісник Переяславщини" Місто Переяслав, Київська область. Зробити свою оселю ошатною і затишною нині нескладно – для цього є і сучасні технології, і сучасні матеріали. Та й фахівців, які вміють втілити задум замовника, не бракує. Та все ж, якщо є в домі щось, зроблене власними руками господарів, воно по-особливому тішить око і гріє серце. Як з цим у переяславців, поцікавилися журналісти «Вісника».
Андрій Корж, 19 років, місто: – Коли згадую дитинство, ці спогади нерідко пов’язані з майстернею. Мій дід Петро Андрійович і тато Петро Петрович завжди спонукали мене до того, щоб я з малого віку вчився працювати з молотком, пилкою, цвяхами і т.п. Ще будучи школярем, я зробив та красиво оздобив кілька табуретів, якими користуються мої батьки і наразі. Зараз навчаюсь у політехнічному університеті, проживаю в гуртожитку. Всі, мабуть, знають, як воно, жити в гуртожитку: постійно щось ламається чи чогось не вистачає. Доводиться робити все своїми руками, оскільки студенти – люди бідні. Приміром, у мене в кімнаті висить поличка та є тумбочка, які я зробив власними руками.
А ще доводиться кожного року робити косметичний ремонт у кімнаті. Тому я радий, що руки в мене ростуть, звідки треба.
Анатолій Дудка, 44 роки, місто: – Я проживаю у приватному будинку, який колись збудував мій батько. Всі роботи по дому виконую сам. Кілька років тому робили в будинку капітальний ремонт. То я сам перетирав стіни, на підлогу постелив ламінат. Звичайно, роботи виконую довше ніж майстри, але все намагаюсь робити якісно. Єдине, що мені у будинку робив кум, то це заміна електропроводки.
Антон Шевченко, 28 років, місто: – Рік тому я одружився, і з дружиною знімаємо квартиру на Леваді. Ясно, що суттєво щось ремонтувати у чужій квартирі не дуже хочеться. Тому удвох поклеїли недорогі шпалери – це просто, я ще дещо попідфарбовував. Загалом, руки в мене з правильного місця виросли, і якби було власне житло, то зміг би багато чого в ньому зробить. Наприклад, покласти плитку у ванній, бо платити якомусь майстру, який вміє не краще мене, я не стану.
Людмила Кузьменко, 38 років, с. Горбані: – Недавно, а точніше перед храмовим святом, яке в нашому селі на Успіння – 28 серпня,
ми з чоловіком Олексієм переклеїли шпалери в нашому будинку. Це вперше ми клеїли їх удвох. Вийшло непогано, але чоловік сказав, що робить це востаннє. А ще в нашому домі є вишиті картини, ікони, серветки. Це я роблю взимку, коли довгі вечори. Люблю вишивати бісером. Остання моя робота – ікона «Щасливе сімейство». Дуже мені подобається вишивати – це заспокоює, вишивки прикрашають дім і життя.
Владислав Кондратенко, 17 років, с. Гайшин: – Минулого літа наша родина зробила велику справу – ремонт в усьому будинку. Це не було пов’язано з підготовкою до якоїсь події, просто давно цього не робили, і настав час. Я допомагав рідним чим міг і задоволений з цього. Хоч попрацювати і довелося немало, зате в будинку стало значно затишніше і, думаю, сучасніше.
Петро Ярошевич, 38 років, с. Радянське: – На Переяславщину я переїхав 11 років тому з Рівненщини. У мене молода сім’я, а там з житлом сутужно було. Агрофірма Сомкової Долини дала об’яву, що їм потрібен механізатор, працівникам обіцяли житло. З роботою не склалося. Але в Радянському ми придбали хатину, за тисячу гривень. Можете уявити, в якому вона була стані. Довелося все перебудовувати. За цей час я точно став будівельником. І світло, і воду, і каналізацію – все сам проводив. Зараз працюю охоронцем, вільний час є, то ще й людям у селі допомагаю з будівельними роботами.
