… А колись так гарно мріялося… Збиралися чоловіки та жінки у десятках міст, називали себе членами Асоціації фахівців з нерухомості України і тихо мріяли: ось-ось, не сьогодні – завтра буде прийнято парламентом закон про ріелторську діяльність, і вже не доведеться їм існувати на «громадських засадах», професія «ріелтор» увійде до державного реєстру спеціальностей, цьому мистецтву почнуть навчати за спеціальними програмами… І навіть розробили цілу низку документів, які мали на меті зробити ринок нерухомості прозорим, доступним для громадян, мали встановити там цивілізовані правила поведінки всіх учасників… Тоді не склалося. Було три спроби «провести» цей Закон через парламент. Ініціатори бились, немов леви, але кожного разу цей законопроект тихо конав у парламентських темних закутках. Та й у країні відбувалося казна-що: Льоня роздавав землі директорам, фабрики зятькам і корєшам, Юля знімала Льоню, народ ледь не познімав усіх, Вітя віднімав літаки у Юлі… Усім було ніколи. Ринок нерухомості жив за своїми, нехай не дуже легальними, але відносно чесними законами,
ріелтори заробляли собі свої відсотки, яких вистачало на будівництво гарних квартир і домівок та на відкриття нового, наприклад, девелоперського бізнесу. Поряд із ними весь час існували люди, які дуже пильно до всіх цих грошовитих оборудок придивлялися. Потім ще один Вітя посадив Юлю… Треба залишити за дужками запитання: чому так важко проходив (і так не пройшов!!!) у парламенті закон про ріелторську діяльність? Приймемо за аксіому те, що вже сказано: до нього ПРИДИВЛЯЛИСЯ. Професія ріелтора була незрозумілою, а вже придумані ними «кодекси честі» та, вибачайте на слові, «стандарти якості діяльності ріелтора» для людей, які придивлялися, були майже образливими словосполученнями. Бо ні про який «кодекс честі» не може йтися там, де повз руки з шаленою швидкістю мчать бурхливі грошові потоки! Цих потоків і так уже давно обмаль у країні, де вся промисловість складається з кайла, мартенівської печі та вагону для вивозу накопаного та навареного… А тут – виявилося, що ринок житлової нерухомості у країні складає, за найскромнішими підрахунками, більше 600 мільярдів доларів!
А ви тут зі своїми «стандартами якості»… Звичайно ж, нам далеко до США, де щорічно будується більше 320 млн кв. м житла. (Зазначимо, до речі, що у СРСР, за яким так плачуть сьогодні українські «більшовики», ніколи не будувалося більше 115 млн кв. м, як би там не верещали радянські засоби масової пропаганди про «страшенні» успіхи тодішнього житлового будівництва).
А в Україні за період з 2005 по 2010 рік кількість житлових квадратних метрів приросла аж… на 1 (один) %! Зате вартість цих злиденних метрів виросла майже втричі.
Так от, найбільш знаменною для всієї ситуації в Україні, як не дивно, стала світова економічно-фінансова криза, що, як відомо, розпочалася саме з «обвалу» ринку житлової нерухомості у США. Який, як відомо, вважається – фундаментом американської економічної системи та виступає гарантом національної фінансової системи. Отак – не більше і не менше. Саме тоді, коли все це трапилося, оті люди, які – ПРИДИВЛЯЛИСЯ, заходилися до справи. А оскільки влада в країні перейшла саме до них, то й розпочали будувати відносини на ринку нерухомості так, як звикли вже будувати всі фінансові відносини у державі:
чим складніше, тим краще і чим ближче «вільний ринок» до державних кишень, тим більше з нього зиску. Отак і з’явилися буквально «з-за рогу» практично всі сьогоднішні засадничі документи, які врегульовують взаємовідносини на ринку нерухомості.
Немає сенсу перераховувати всі «нововведення», що трапилися на ринку нерухомості України в поточному році. Кому дуже треба – знайде в Інтернеті, знайде і документи, і критику на них із вуст фахівців. Багато чого змінилося, багато чого незрозумілого з’явилося. Ну, наприклад, – відтепер оцінку нерухомого житлового майна будуть проводити за допомогою… спеціальних комп’ютерних програм. Коли, хто, за чиєю вказівкою розробляв ці програми і чи взагалі можливо врахувати у цих програмах усі нюанси вартості того або іншого об’єкту оцінювання – поки що невідомо. Чи зможе «залізяка» врахувати, наприклад, де розташована квартира, який там був ремонт чи не було, куди виходять вікна спальні, або ж – сміттєпровід у будинку працює чи він – заварений «на прохання мешканців»? Кажуть, що програма налаштована на врахування особливостей «типових проектів житлових будинків».
А все інше? Це взагалі нагадує нещодавно оприлюднену ідею президента про необхідність введення у всій країні, незалежно від регіону, єдиних тарифів ЖКГ… А найголовніше тут те, що практично всі етапи оформлення договорів купівлі-продажу житлових об’єктів, усі нюанси їх підготовки та завершення – просякнуті корупційними можливостями. Мало того, що все це, як запевняють державні мужі-ініціатори цієї «рехворми», націлено ще й на наведення ладу в податковій політиці держави, воно ще й влаштовується з отими самими законотворчими лакунами, завдяки яким можна, аби якось прискорити справу, просто занести до потрібного столу болісно знайомий кожному громадянину товстенький «конвертик»… Але на цей раз цей конвертик може знадобитися не лише у випадку необхідності щось прискорити. Ні, він може стати у нагоді навіть тоді, коли справу треба вирішити абсолютно законно! Щоправда, це буде трохи довше. Або ніколи. Це вже – як вирішить отой самий «оцінювач», яких з’явилося невідомо звідки аж півтори тисячі за досить короткий термін. Та й що тут такого – навчання коштує 3 тисячі гривень і триває аж… 80 годин. І оцінювати вони відтепер можуть геть усе: від трусів до літаків… Але це – окрема тема.
Офіційно нові правила оцінки житлового майна мали запрацювати ще 1 серпня. Але… уряд подумав-подумав, та й переніс дату введення в дію цих правил із 1 листопада. Настало 1 листопада. Вийшло нове рішення: всі угоди, які зафіксовані до 1 листопада, можуть оцінюватися звичним порядком ще протягом 3 місяців – до 1 лютого. Потім настане вже справжній «Юріїв день». Чи Вітін?
Поки що підсумком «нововведення» є таке: за перших 8 днів, що минули від 1 листопада, у державному реєстрі звітів про оцінку не з’явилося жодного звіту від жодного нотаріуса… Ринок нерухомості – завмер?
Чи – помер?
