Новий КПК – гуманний, але не для кожного. Підтвердженням цього є вчорашній несподіваний арешт 9-х напівживих мітингувальників, яких побив до напівсмерті знавіснілий «Беркут». Таке рішення ухвалив Шевченківський районний суд Києва.
Як ці хлопці стали заручниками силовиків, видно на відео, знятому після штурму Адміністрації Президента, розпочатого проплаченими владою провокаторами. Після цього про їхнє місце знаходження більше доби нікому із родичів нічого не було відомо. Що є прямим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.
А ж раптом в інтернеті з’явилася інформація про судові слухання, на які привезли затриманих мітингувальників з лікарні. Пізніше стало відомо, що нещасних звинувачують у масових заворушеннях (ст. 294 Кримінального кодексу України) та в опорі правоохоронцям при затриманні. Інакше кажучи, саме вони нібито побили «Беркут». Смішно, правда? Хоча ні – страшно, бо вже ввечері дев’ятьох підсудних заарештували на два місяці. Відтепер, вони – побиті та знекровлені чекатимуть на остаточний вирок суду в СІЗО. Хоча усім їм після знущань нелюдів з «Беркуту» необхідне невідкладне лікування.
От і виникає запитання, як таке в країні, що проводила євроінтеграційні реформи кримінально-процесуального законодавства та судочинства взагалі можливо? А от так. Вказані події лише підтверджують той факт, що ні для силовиків, ні для прокурорів, ні навіть для суддів закон, на превеликий жаль, не писаний. Тому що несанкціоновані затримання, тортури, ненадання належної медичної допомоги, а потім ще й доставка потай від родичів до суду задля обрання запобіжного заходу навіть для тоталітарної Росії – це вже занадто.
За таких умов повноцінно здійснювати захист своїх прав в суді в напівпритомному стані без можливості обрати собі адекватного адвоката не зміг би навіть найдосвідченіший правник. Чому цього не зрозуміли судді Шевченківського райсуду Києва, коли бачили перед собою закатованих людей (таких серйозних ушкоджень спецпідрозділи не завдають навіть під час жорсткого затримання найнебезпечніших злочинців), гадаю, ми дізнаємося не скоро. Можливо, так років через два-три, коли справа дійде до Європейського суду з прав людини…
У світлі цих подій з огидою пригадую полум’яні спічі провладних юристів,
які нахвалювали новий КПК. Адже він мав гуманізувати процедуру затримання, замінюючи у багатьох випадках поміщення в камери СІЗО на домашній арешт, підписку про невиїзд. Для цього правоохоронні структури навіть закупили електронні браслети та інші засоби стеження за арештантами.
Але, як показує практика, вони застосовувалися лише для привілейованих осіб від влади, які скоїли тяжкі злочини і прикидалися хворими та безпомічними. Яскравий приклад – справа скандального ректора-хабарники Петра Мельника, який, завдяки нібито недбалості міліції та несправності електронних браслетів, тепер спокійно живе за кордоном. А хлопці, які випадково потрапили до рук озвірілого «Беркуту», та, ймовірніше за все, після такого затримання із застосуванням тортур, втратять своє здоров ’ я, відсиджуватимуть за дії тих, хто насправді має опинитися за ґратами.
Найогиднішим є те, що лідери Євромайдану, які закликають людей ставати на захист свого майбутнього, чомусь забули підтримати затриманих у незаконний спосіб українців. Як це зробили турецькі політики під час масових акцій протесту на захист парку Гезі у Стамбулі. Цим в черговий раз скористалася влада, яка, завдяки нечесним судам, підконтрольній прокуратурі та непевній адвокатурі, продемонструвала українцям, що може трапитися із кожним мітингувальником.
На останок хочу подякувати громадським активістам з ЄвромайдануSOS, які відслідковують ситуацію із зниклими безвісті, затриманими та заарештованими мітингувальниками, а також правникам, що безкоштовно намагаються надавати постраждалим від свавілля «Беркуту» правову допомогу. Їхня робота є вкрай важливою сьогодні.
