Київ

Золоті руки Ніни Семенової не знають втоми

12 грд•Vyshneve.org

Впродовж усього її життя поруч з буденністю в’ється різнокольорова нитка. Вправні руки в дуеті з голкою і ниткою створюють неповторні вишиті картини, образи, ікони. Головним диригентом у цій справі стала Ніна Семенова, в минулому господарка ДНЗ «Намистинка», а в теперішньому – нічна варта однойменного закладу.

Ніна Петрівна народилася на Поліссі. Один з небагатьох куточків нашої країни, де збереглися проукраїнські культурні здобутки. Й нині, історики досліджують поліський район в надії відшукати чергові витвори мистецтв та вивчаючи своєрідність культури цього району.

Першим вчителем вишивання для Ніни Семенової стала мама. Вона пам’ятає, як ще зовсім маленьку дівчинку мати навчала відтворювати на тканині так звані «свинячі доріжки», хаотично розміщенні хрестики вздовж полотна. Соромлячись, але із захопленням розповіла Ніна Петрівна і про навчальну вправу «гречечку», яка в результаті набирала вигляду розсипаних зерен гречки.

Для зовсім юної майстрині тих років своєрідною мотивацією та конкурентом стала сусідка Марія. Ніна Семенова частенько заглядала до сусідки аби подивитися на її доробки та перейняти якість навички.

«Пам’ятаю, як зараз, мене вразило полотно на якому були вишиті три богатирі, – згадує Ніна Петрівна. – Я інколи навідуюсь до Батьківщини, і обов’язково дивлюся на цю картину, щоб отримати трохи натхнення та запалу».

Натхнення Ніна Петрівна шукає в усьому. Але під час зустрічі, неозброєним оком я побачила – найголовніше джерело натхнення для Ніни Семенови є її родина. Так, композицію з маків жінка реставрувала після того, як її маленька онука, яка тільки вчилася ходити, випадково підійшла та понюхала витвір, неначе це справжні квіти. Одну з картин майстриня вишила в якості оберегу для своєї онуки, яка й досі зберігається в її колекції.

Коли онука подорослішала, бабуся одразу почала передавати їй свої знання з вишивання. І вже під час навчання в дев’ятому класі, невеличкий доробок онуки був представлений на одній з виставок у Києві.

Жодна зі створених картин не далася Ніні Петрівні важко. Вона завжди сідає до роботи з гарним настроєм аби створити щось неповторне. Не любить майстриня створювати заздалегідь намальовані малюнки. Вона віддає перевагу своїй фантазії.

Через непоборне бажання вишивати і вдень, і вночі, інколи виникають курйозні ситуації. Одного разу сусідка запитала у чоловіка Ніни Петрівни, чого вона в три години ночі тягає рукою то вверх, то вниз. Насправді, як більшість могла подумати, Ніна Семенова не страждає на безсоння і не займається фізичними вправами замість того, щоб спати. Вона просто сідає тихенько на краєчок ліжка, вмикає нічничок та починає творити.

До речі, серед дітей нашої героїні існує неоголошена конкуренція. Діти змагаються та сперечаються кому дістануться ті чи інші картини матері. Рідні дуже шанують роботу жінки.

На весілля власної дочки, вишивальниця створила весільний рушник на якому були зображені маки. За повір’ями маки сприяють Божій благодаті, теплу та добру в родині.

Серед виробів майстрині дуже багато святих образів. Перед тим, як братися за духовну роботу Ніна Петрівна проходить спеціальний обряд, без якого не можна починати вишивати такі роботи. По-перше треба поститися, по-друге піти до церкви та сповідатися. Після перших двох кроків необхідно показати напрацювання священику, отримати благословення і лише після цього почати вишивати.

В колекції майстрині збереглися роботи минулих століть, котрі вона з часом реставрує і дає їм шанс на життя.

Читайте ще