Акула плаває, акула плаває, промовляє інструктор ізлікувальної фізкультури Ганна Паляниця, 30років. Водить заруку 3-річного хлопчика навколо інших п'ятьох дітей. Решта бігають поколу. Акула спить! різко повертає хлопця спиною догурту. Діти швидко стають наклаптики газет.
У столичному садку "Дитина змайбутнім" для аутистів об11.00 вихователі намайданчику влаштовують розвивальні ігри.
Мозок уних працює добре, але нерозуміють, щоїм кажуть. Треба пояснювати кожне слово, говорить Ганна, коли гру закінчили. Тепер діти залазять нагірку іпочерзі спускаються знеї. Неслухають нікого, тому йізольовані. Можуть їсти ложкою, але незнати, яквона називається. Коли кажу: "Подивись мені увічі", треба навчити, деочі.
Розумово відстала дитина нікрана невідкриє, нізубів непочистить. Ааутист сам усе робить, додає директор дитсадка Наталія Стручек. Але скажеш відкрити кран почне кричати. Боне хоче, щоб його чіпали.
Із гірки спускається 3-річна Наталія.
Зараз бачить тільки гірку,ботак хоче. Наінше нереагує, продовжує Ганна Паляниця. Аоте дівча перебирає пальчиками постійно, показує нагойдалку,
десидить дівчинка років 5 узеленому шарфі. Хвилин 10 дивиться наруки, торкається долонь. Коли так робить, беремо їїза руку. Починає потроху звертати увагу, щопоряд хтось є. Атак заглиблена всебе весь час.
Вихователі просять усіх разом малювати навеликій дошці.
Вмочаємо долоньки дітей уфарбу, вони малюють пальчиками. Одне одного торкаються. Усвідомлюють: "О, ятут несам". Часто натрьох залишаємо одну іграшку. Одне їїтягне, інше подає, третє забирає. Так запам'ятовують, щотаке "візьми" і"дай".
Хлопчик ушапці сідає наасфальт, навколо всі стоять. Педагог просить: "Саша, встань".
Усі звертання дуже конкретні, говорить Наталія Стручек. Коли мама скаже: "Ваня, синочку, скинь черевички", всі ці звуки будуть яктло. Треба: "Ваня, роздягайся". Івцей момент роздягніть. Ітак тисячі разів, місяць, рік. Коли дитя вже завчило слово "коліно", то"колінце" сприйме якінше.
Із дітьми щоранку водять хороводи. Так вихованці вчаться бачити інших.
У наймолодших немає координації рухів. Можуть падати набік ілежати годину. Піднімаємо, вчимо стояти. Ці діти неповзають самі. 4-річного Віталіка місяць учили розрізняти верх іниз.
Ялегенько підіймала його голову іговорила "верх", тоді опускала "низ". Запам'ятав замісяць. Повертала туди-сюди іказала, деправоруч, деліворуч.
Підбігає хлопчик років 7, вищий заінших. Голосно сміється, смикає вихователя закуртку.
Із Ванею працюємо три роки. Навчили, щотаке "добре" і"погано". Показували картинки усміхнених облич, ставили додзеркала іказали всміхатися. Водночас обіймали ігладили. Тепер усміхається, коли все добре.
Кожен аутист унікальний, розповідає Наталія Стручек. Ябачила їх сотні. Увсіх різні звички, поведінка. Ці діти розумні, багато чого роблять самі, без вказівок. Сяде вкуточку йідеально рівно складає пірамідки допірамідок, кубики докубиків. Але лише сам.
2,5тисячі дітей-аутистів євУкраїні. Така офіційна статистика. Лікарі кажуть, незареєстрованих утричі більше.
Упізнає жінок засережками
Аутисти сприймають усе почастинах. Обличчя пам'ятають заокремими рисами.
4-річний хлопчик упізнає виховательку заїї тонкими губами. А5-річна дівчинка вивчила жінок засережками увухах. Одягнете нові невпізнає. Дехто пам'ятає зазапахом. Підходить долюдини іобнюхує її, наче собачка.
У багатьох аутистів краще розвинутий боковий зір:
До людей вони повертаються тоодним, тодругим боком. Амама, буває, цього незнає. Садить малюка перед собою, хоча треба його ледь повернути.
