Київ

Шляхи відступу: регіонали тікатимуть до Криму, комуністи – до Європи

10 чер•ПіК

Держрада т. зв. Республіки Крим виключило зі списку персон нон-грата українських нардепів Володимира Сальдо та Юхима Звягільского Як повідомляє «Крымское информационное агентство» із посиланням на прес-службу Держради РК, виключити екс-регіонала (а нині члена парламентської групи «Економічний розвиток) Сальдо з «чорного списку» було вирішено після того, як він написав офіційне звернення до кримського парламенту із запевненнями, що він, Сальдо В.В. відкликав свій голос за проект постанови «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради АРК» та законопроект «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України». Аналогічним чином відкликав свій голос за цей законопроект і член фракції ПР Юхим Звягільський.

Кількома днями раніше подібного ж «помилування» від самопроголошеної кримської влади удостоївся екс-спікер Володимир Рибак, який у письмовому вигляді запевнив Константінова, що теж відкликав свій голос за вищезгаданий проект про дострокове припинення повноважень.

Таким чином, українських нардепів, допущених до пустих кримських пляжів,

стало вже троє. Якщо приплюсувати до них Царьова, який після полишення мандату тепер прикрашає своєї присутністю окупований півострів, то стає зрозуміло: влада Криму зробила неабиякий крок у нелегкій справі рятування загубленого туристичного сезону. Можна сподіватися, що і інші близькі по духу політичні діячі вважатимуть за потрібне підтримати аксьонівську економіку власною трудовою копійкою. Наприклад, Петро Симоненко, якому і спеціального дозволу на в’їзд не треба – бо цей полум’яний комуніст завжди і «референдум» з зеленими чоловічками народним волевиявленням вважав, і Аксьонова з Константіновим – легітимною владою, тож, відповідно, персона він у Криму не «нон», а дуже навіть «грата».

Щоправда, поки що Петро Миколайович вшанувати своєю присутністю кримські курорти не поспішає, а натомість віддає перевагу бездуховній… пардон, прогресивній Європі. На офіційному сайті КПУ прямо так і заявлено: «Прогрессивная Европа поддерживает Компартию Украины и нашу программу преодоления “украинского кризиса”». А запевнили Симоненка у цьому начебто європейські ліві – під час «неформальных рабочих встреч “без галстуков”» в Іспанії та Португалії 3-5 червня.

На цих неформальних зустрічах безкраватковий Симоненко розповів таким же розслабленим колегам «о реальной социально-политической обстановке в Украине», а потім подався до Брюсселю, де (вже в краватці) повідав тамтешнім лівим про те, як він, Симоненко, віддано бореться з «диктатурой фαшиcτского типа». «То, как развиваются события в Украине, то, что лидеры стран ЕС закрывают глаза на тотальное подавление инакомыслия и жесточайшую цензуру, на бесчинства откровенно неофαшиcτских и ультрарадикальных сил, может обернуться трагедией не только для Европы, но и для всего человечества», - поскаржився брюссельським колегам Петро Миколайович і попрохав підтримки і співчуття.

Очевидно, прохане він таки отримав (принаймні, на словах), оскільки, повернувшись додому переможно сповістив, що знайшов у єврокомуністів «безоговорочную поддержку программы Компартии Украины по преодолению кризиса в стране, готовность совместно противостоять угрозе фашизации Украины и незаконным антиконституционным попыткам запрета Компартии». Іншими словами, не бійся, КПУ, «заграница нам поможет».

Щоправда, усі ці закордонні вояжі з випрохуванням підтримки не перешкодили Петру Миколайовичу вже на наступний день після повернення поскаржитися кореспондентам ГолосUA, що українці, мовляв, взяли моду виносити свої проблеми за межі країни замість того, щоб вирішувати їх на місці. «Проблемы Украины должны рассматриваться в Украине - в Киеве, а не в Брюсселе или Москве. Это важно», - нічтоже сумняшеся заявив Симоненко, ще не встигши розпакувати брюссельські валізи.

Утім, Симоненка можна зрозуміти: комуністична принциповість – комуністичною принциповістю («честность и правдивость, нравственная чистота, простота и скромность в общественной и личной жизни» - © «Моральный кодекс строителя коммунизма»), а закордонні командировки – закордонними командировками. Чи то розглядати проблеми України саме в Україні, а не у благополучному Брюсселі європейських лівих й силоміць не затягнеш, чи то скарги на українців, викладені Симоненком «Голосу», самої КПУ аж ніяк не стосуються (і те правда, які там у КПУ українці – хіба що за паспортом…), однак ясно, що жодні високоморальні комуністичні принципи не завадять Петру Миколайовичу і далі мотатися по усіляким приємним європейським місцям з краваткою та без.

А що: літо, сезон відпусток – в Брюсселі гарна погода, а у сонячній Португалії так і взагалі зашибись… І відмазка є: не до якоїсь там капіталістичної Європи лідер комуністів катається, а до прогресивної – яка його підтримує та з «фашизацією» у України боротися обіцяє.

Зрозуміло, що з такими туристичними смаками товаришу Симоненко і Крим би підійшов – там теж з «фашизацією» борються, аж автозаки тріщать. Однак, що цікаво, півострів лідер КПУ оминає вже давно: навіть у березні, під час свого турне по містах Південного Сходу (у яких, якщо судити з новин сайту КПУ, главкомуніст буває значно рідше, аніж у тому ж Брюсселі) до Криму Петро Миколайович так і не доїхав. Чуяв, чуяв мудрий лідер, що не вдасться йому довести своїм кримським підданим, що він, Симоненко Петро Миколайович, крутіший за Зюганова Геннадія Андрійовича, і що не мине й місяця, як ці піддані дисципліновано та без заперечень поміняють партбілети КПУ на партбілети КПРФ. І хоч воно ясно, що про Зюганова у Петра Миколайовича зроду поганого слова не вихопиться (як же ж, старший товариш із самої Москви!), але образа у глибині души, видно, таки ж залишилася. Тож чого там тепер їздити – тільки серце собі краяти! Інша справа – Іспанії з Португаліями: тамтешні комуністи ніколи «його» не були, отже, й жалкувати нема за чим.

Та й сервіс у тих же Португаліях – куди там кримському…

Читайте ще