Київ

Звідки з'явився пульт

Одним з перших пультів дистанційного керування був пристрій генія електротехніки і механіки Нікола Тесла. У 1898 році він на одній із виставок техніки продемонстрував човна, яким керував із іншого човна.

Однак, за те, щоб не треба було бігати саме до телевізора і перемикати канали, подякувати треба американцю Роберту Адлеру. З'явився цей пристрій в 1956 році. Проте спроби створення пульта дистанційного керування були і раніше.

На початку 1950-х років Юджин Поллі, співробітник американської компанії Zenith Radio Corporation, вирішив спростити життя, розробивши пульт-перемикач гучності налаштувань на окремій панелі, яка кріпилася довгим дротом до телевізора. Але зайвий дріт розкиданий по приміщенню дуже заважав, і вже за 5 років його прибрали.

У 1955 році був розроблений бездротовий пульт Flashmatic, який посилав промінь світла в напрямку фотоелемента. На жаль, фотоелемент не міг відрізнити світло з пульта від світла з інших джерел. Крім того, потрібно було направляти пульт точно на приймач.

І тоді Роберт Адлер вирішив поєднати світло і звук – ультразвукові хвилі підійшли для передачі сигналів. Він зміг механічно використати ультразвук для змін каналів і гучності. Коли користувач натискав кнопку, вона вдаряла пластину. Кожна пластина видавала шум різної частоти, а схеми телевізора розпізнавали цей шум.

Винахід транзистора зробив можливим виробництво дешевих електричних пультів , які містять п'єзоелектричний кристал, що живиться електричним струмом і коливається з частотою, яку вже не чує людина.

Приймач містив мікрофон, приєднаний до схеми, налаштованої на ту ж частоту.

Американського винахідника австралійського походження внесли у Залу слави побутової техніки, однак він сам не був великим шанувальником телебачення і не вважав цей винахід своєю головною розробкою.

Читайте ще