Українці, як, мабуть, ніхто інший, зараз добре розуміють всю важливість та драматизм подій у Жанаозені, де три роки тому було придушено мирний процес. Анастасія Чорногорська Україна-Казахстан: чому це варто пам’ ятати
16 грудня, в роковини пам’яті жанаозенської трагедії, о 16 годині відбудеться відкриття фотовиставки «Жанаозен – Майдан: хроніка розстріляних протестів, організованої міжнародною правозахисною Фундацією «Відкритий Діалог». На відкритті виставки виступлять казахстанські опозиційні активісти, які здобули тимчасовий притулок у Києві, та українські правозахисники. Місце проведення виставки символічне – Майдан Незалежності, поряд зі стелою та Інститутською…
Розгон і колони силовиків, арешти, побиття і кривавий розстріл — те саме ми переживали рік тому під час подій на Майдані. Український Майдан, на відміну від казахстанського, призвів хоч і не до зміни системи, але, принаймні, до виконання основних вимог протестувальників. Тоді як у Казахстані протестні настрої були жорстоко придушені, а будь-яка громадська активність, яка суперечить політиці незмінного президента,
стала небезпечною для свободи або навіть життя. Що пересічному українцю відомо про Казахстан? Мабуть, першими асоціаціями, які виникають при згадці цієї країни є нафта та незмінний вже понад 20 років президент країни Нурсултан Назарбаєв. А не так давно до цього асоціативного ряду додалося ще і слово «Жанаозен».
Це сумне слово “Жанаозен”: як страйк переріс в трагедію
В 2011 році місто Жанаозен стало центром протестів працівників нафтової галузі. Невдоволені невиконанням умов трудових контрактів – працівникам виплачували вдвічі меншу зарплатню ніж було узгоджено – нафтовики у травні 2011 року вийшли на протест. Головними вимогами було підвищення зарплат, покращення умов праці та виконання трудових договорів. Невдовзі міський суд Жанаозена ухвалив рішення про незаконність страйків. Це стало поштовхом до хвилі звільнень робітників та провокацій проти протестувальників. Втім, мітинги тривали до грудня.
16 грудня 2011 року, в День незалежності Казахстану після підпалів будівель та погромів, здійснених невідомими провокаторами, поліція відкрила вогонь по протестувальниках.
Стріляли з вогнепальної зброї. Наступного дня у поселенні Шетпе біля Жанаозену так само розстріляли демонстрантів, котрі виступили проти застосування сили проти мирних мітингувальників. Всього за офіційними даними загинуло 17 осіб, зазнали поранень – 108. За неофіційними даними кількість загиблих могла сягнути 70 осіб, поранених – до 800.
Наступного дня у регіоні був оголошений надзвичайний стан, відімкнений мобільний зв’язок та Інтернет у місті, а далі послідували масові затримання активістів, суди з невиправдано суворими вироками, катування за ґратами. Опозиційні ЗМІ, котрі говорили правду про події в Жанаозені, були закриті. Нині ми можемо констатувати майже повний занепад громадянського суспільства в Казахстані.
Однією з причин такого розвитку подій стала відсутність міжнародної підтримки демократичним прагненням казахстанського народу. Якщо українські події займали перші рядки в світових ЗМІ, то до Жанаозену такої уваги не було. Хоча саме міжнародна підтримка та солідарність можуть стати тим вирішальним чинником тиску на владу Казахстану, який може посприяти демократизації країни та покращенню ситуації з правами людини.
Якщо українці хочуть, щоб нас підтримувала міжнародна спільнота, ми і самі повинні не відвертатися від тих, кому потрібна допомога.
Вони досі арештовані за почуття Свободи
Окремий стенд виставки буде присвячено політичним в’язням – жертвам режиму президента Назарбаєва. Мухтар Аблязов – політичний діяч та бізнесмен, котрий підтримував опозиційні ЗМІ та активістів. Перебуває під вартою у Франції через екстрадиційні запити з України часів правління Януковича та з Росії. Близький друг та соратник Аблязова Мухтар Джакішев також перебуває у казахстанській в’язниці, де зазнає катувань. Ще один опозиційний діяч, котрий підтримував учасників страйку в Жанаозені, Володимир Козлов був обвинувачений за розпалювання соціальної ворожнечі та заклики до повалення конституційного ладу. Поет і дисидент Арон Атабек засуджений до 18 років позбавлення волі через свою критику казахстанської влади. Правозахисник Вадим Курамшин, котрий боровся проти порушень прав ув’язнених, сам потрапив за ґрати.
Втім, є і деякі позитивні зрушення. Одна з організаторів страйку в Жанаозені Роза Тулетаєва нещодавно вийшла на свободу завдяки потужній міжнародній кампанії з її захисту в Європі. Напередодні виставки організаторам стала відома ще одна радісна новина: з психіатричної лікарні була випущена Зинаїда Мухортова – адвокат і правозахисниця. Її неодноразово відправляли до психлікарень на примусове лікування за її заклики до розслідування корупції у вищих ешелонах влади. Отже, міжнародна увага та підтримка є дієвим інструментом як для визволення політв’язнів, так і кроком до демократичних перетворень у казахстанському суспільстві.
