Київ

Що для вас означає бути патріотом?

Складна ситуація в країні нікого не залишає байдужим. Чоловіки та хлопці йдуть на фронт, волонтери підтримують їх, надаючи продукти харчування та речі, діти пишуть воїнам листи з приємними побажаннями. Певно, всіх їх можна назвати патріотами, адже вони жертвують чимось заради своєї держави.

Журналісти «Вісника» поцікавилися у читачів, що для них означає бути патріотом?

Марія Ничеглод, 19 років, місто:

– Останнім часом я зустрічаю багато людей з державною символікою, вони постійно наголошують: «Я – патріот!». Коли ж доходить до якоїсь корисної справи, швиденько замовкають і зникають. Щоб зватися патріотом, треба в першу чергу бути достойною людиною. Слід допомагати не тільки воїнам, а й людям, які оточують. Навіть поступитися місцем бабусі в автобусі – це вже я вважаю патріотизмом. В нашому університеті є волонтерський відділ. Студенти постійно допомагають армії, зараз саме плетуть маскувальну сітку. Часто для воїнів АТО збирають кошти. Для нас якісь 20 гривень це невелика сума, але, якщо всі робитимуть такі пожертви, то вийде непогана фінансова допомога.

Василь Ющенко,

64 роки, с. Вовчків:

– У мене син і зять, їм по 40 років, а внуку 23 роки. Вони готові іти захищати Україну, як тільки їх призовуть. Вдома в нас інакшої думки немає. Зараз вони працюють. Ми на підтримку бійцям АТО через волонтерів передавали продукти, гроші. Я співаю в нашому місцевому ансамблі «Червона калина», на сце

ні, звісно, у вишиванці. Виступаємо з благодійними концертами, а зібрані гроші передаємо нашим пораненим хлопцям. Минулої суботи з таким концертом їздили в Положаї.

Вікторія Бережна, 47 років, місто:

– Зараз про це дуже багато говорять, однак мені здається, що справжній патріот не буде багато балакати, а піде добровольцем в АТО. Принаймні так зробив мій молодший брат Василь. Він пішов воювати в травні, з Майдану. Недавно приходив у відпустку, наша мама живе на Тернопільщині, я їздила туди, спілкувалась із ним. Правда, Василь не розповідав про війну, сказав, що нам не треба знати правду. Більше спілкувався зі своїми дітьми. Сказав, що малюнок своєї семирічної доньки Валі завжди носив із собою. Зараз він воює під Маріуполем. Ми допомагаємо всім,

чим можемо. Щовечора молюсь за нього, хоча раніше до релігії була байдужа.

Любов Мацьовка, 68 років, с. Дівички:

– Бути патріотом України – це значить шукати задоволення не в тім, щоб бути українцем, а в тім, щоб було честю носити ім’я українця. Я голова ради ветеранів Дівичок, за час війни на Сході в своєму селі неодноразово організовувала збір коштів, продуктів, одягу. Цю гуманітарну допомогу доставили на фронт волонтери з військового містечка Дівичок. Взимку в РБК ансамбль «Дівичанка» дав благодійний концерт на підтримку нашої армії. Тоді зібрали 970 грн. Збирали в нашому селі кошти і на лікування нашого земляка Льоні Хмелькова. В усі чотири магазини я особисто рознесла банки-шкатулки. Гроші збирали і в нашій школі. А ще біля хвіртки помешкання мого сина Володимира майорить український стяг. Я б також почепила жовто-блакитний прапор на своєму обійсті, так не знаю, де його взяти.

Олександр Журило, 27 років, місто:

– У мене є жовто-блакитна куртка, але одяг чи національні прапори – це не головна ознака патріотичності. Бути патріотом – це бути ініціативним, сміливим,

намагатися покращити життя в країні і в місті, де ти живеш. Вийти на загальне прибирання, брати участь у громадських акціях, правильно наставляти молоде покоління. Якщо ти роботодавець, маєш оформити людей, які в тебе працюють і сплачувати за них податки. Патріот не має права порушувати закони. Він не краде, не бере хабарів, не смітить на вулиці. Патріот знає свої права і не забуває про свої обов’язки.

Лідія Канівець, 42 роки, с. Лецьки:

– Для мене бути патріотом означає пишатися, що я українка, любити свою країну, людей, які в ній живуть. Я пишаюся своїми односельцями-лецьківчанами, про яких розповідав на своїх сторінках «Вісник», коли брали участь у революції Гідності, збирали та відвозили допомогу нашим бійцям в зону АТО, перемагали на фестивалі в Сорочинцях і таке інше. Приємно, що про людей з Лецьок знають в районі та за межами, це теж патріотизм.

Нещодавно зателефонував мій онук Кирил Поль, учень третього класу міської школи №7, і говорить: «Бабусю, ви гарно співаєте, а я сьогодні вивчив Гімн України, давайте заспіваємо разом по телефону». Заспівали. Росте маленький патріот України, і він буде зовсім іншим, ніж ми чи його батьки.

Читайте ще