Про це йдеться у сюжеті програми соціальних розслідувань «Остання інстанція» (щоп’ятниці о 20:30 на телеканалі ZIK).
26 травня 2016 року мешканці столичного будинку на вул. Івана Кудрі, 20-б прокинулися від гуркоту в підвалі: там хтось розпочав будівництво. На питання, хто ж замовник цих робіт, будівельники відповісти не змогли. А головне – заборонили мешканцям заходити у підвал. Але у ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вказано: «Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень… (ЯКІ ) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають».
Аби з’ясувати, як спільна власність раптом стала приватною, сусіди зібралися в ініціативну групу, яка два місяці зверталася до усіх департаментів. Але марно. Будівництво завершилося і взимку на прибудові з’явилася вивіска – бар «SEQUOIA LODGE».
Виявилось, що підвальне приміщення і добудова належать мешканцю Дніпра Святославу Слабошпицькому. Чоловік сказав, що кімнату, де розмістилась «SEQUOIA LODGE», він здає в оренду і готовий порвати відносини із власниками бару,
якщо той заважає місцевим мешканцям спокійно жити.
За висновками юриста, пан Слабошпицький придбав підвал цілком законно, тож аби кияни змогли повернути своє майно, повинні розібратись, як це право власності взагалі виникло.
У ході розслідування стало відомо, що 21-го грудня 2001-го року Київська міська рада ухвалила рішення про внесення будинків до фонду комунальної власності, не зважаючи на те, що вони вже були співвласністю громадян. А далі услід за КМР і райрадами було ухвалено рішення, за яким нежитлові допоміжні приміщення стають власністю певного району. Таким чином, районна влада продала тисячі підвалів, горищ та укриттів.
«Проблема таких непорозумінь складається з трьох факторів. По-перше, нечітке українське законодавство дозволяє діяти високопосадовцям ницо. Вони, знайшовши щілини, використовують їх на свою користь. По-друге, службовці мають неналежну освіту і часто зовсім некомпетентні, а тому ними можуть маніпулювати. І по-третє, байдужість людей до своїх проблем. Цей фактор є ключовим. Адже часто, допоки «не припече», вони й пальцем не поворухнуть. Я гадаю, що відповіді на проблеми і запитання треба шукати у межах компетенції міської ради. Якщо там не відчиняють двері, звернутись потрібно до правоохоронних органів. А вже тоді й до Верховної Ради України», – каже український політик і громадський діяч Василь Куйбіда.
