Опубліковане днями опитування громадської думки чотирьох провідних українських соціологічних центрів (КМІС, Рейтинг, СОЦІС і Центр ім. Разумкова) демонструє поступове зростання УПЦ КП, приналежність до якої декларує 27% усіх мешканців України. Друга категорія — це "просто православні" (21%). Далі йде УПЦ МП з 17%. Це дало привід експертам говорити про те, що більшість православних України загалом готові до створення помісної церкви. Утім, зрозуміло, що УПЦ МП, яка перебуває під цілковитим контролем Кремля, ніколи на це не пристане.
Лише суттєве ослаблення "гундяєвців" в перспективі дасть змогу поступово починати діяти в цьому напрямку. Причому, тут не потрібен ніякий адмінресурс, усе це відбуватиметься цілком природньо. Утім, на жаль, ці процеси гальмуються як в Києві, так і на місцевому рівні, коли деякі представники керівництва несподівано "вписуються" за московську церкву. Яскравою ілюстрацією цього став нещодавній конфесійний конфлікт в Полтавській області , де влада роками заважає громаді УПЦ КП відновити зруйнований комуністами храм у місті Лохвиця.
Причина – тривіальна: цього не хоче місцевий піп з Московського патріархату, який бажає зберегти монополію в місті. Інакше він втратить більшу частину пастви, якій зараз просто нікуди подітися. І тут на користь УПЦ МП грає адмінресурс. Оскільки він свого часу хрестив мало не всіх дітей місцевого керівництва, це призводить до того, що чиновники та представники виконавчої влади уперто саботують рішення, на яких наполягає громада.
Протистояння церковників УПЦ (МП) з патріотичними громадами відбувається майже по всій Україні. Чому місцеве чиновництво так легко готове іти на зустріч московським попам? Не в останню чергу, через те, що місцеві "слуги народу" уважно слідкують за трендами у Києві. І що вони бачать? Видатного боксера Володимира Кличка, який у Києво-Печерській лаврі разом з дружиною Медведчука Оксаною Марченко хрестять дитину одіозного політика Нестора Шуфрича. А таїнство проводить митрополіт УПЦ МП Онуфрій. У цій парадигмі, тільки на своєму рівні діють і місцеві "царьки".
Держава в конфесійному питанні також пасе задніх, граючись у гру "один народ - багато православних церков" чи підштовхнути ієрархів УПЦ МП до світоглядних зрушень. Першим кроком до створення помісної церкви стало б чітке рішення: або "геть від Москви", або втрачати паству. У нас же УПЦ МП спокійно продовжує жити під омофором Кремля, і почуває себе дуже навіть непогано…