До 145-річчя Київводоканалу продовжуємо серію історичних публікацій.
Ми вже розповіли, які проблеми виникали при бурінні артезіанських свердловин, та про особливості водопостачання у позаминулому сторіччі.
А сьогодні пояснимо, чому керівництво Київського товариства водопостачання на перетині двох століть, все ж таки взяло курс на розширення мережі артезіанського водопроводу.
Про мотивацію свідчить архівна доповідь спецкомісії міської думи «Про становище водопровідного питання в Києві» 1909 року: «Знаючи, що капітал завжди жорсткий і до альтруїстичних тенденцій не схильний, можна засумніватися в наявності у Товариства виключно моральних мотивів. Були звичайно і причини економічного характеру».
Перехід на артезіанську воду, що не потребувала очищення фільтрами, здавався більш вигідним.
Товариство керувалося оптимістичними заявами підприємців-бурильників, які, звичайно ж, переслідували виключно свої інтереси.
Крім того, вулична мережа, побудована в 70-80-тих роках XIX ст., на той момент вже не відповідала вимогам ані за пропускною здатності, ані за технічним станом.
При подальшому використанні тільки дніпровської води, необхідно було міняти весь водопровід.
А будівництво артезіанських насосних станцій давало можливість обходитися існуючою мережею.
Крім того, чистіша артезіанська вода мала вичистити мережі від сміття, яке зібралося в трубах за всі попередні роки.
Як бачимо, Причини переходу на артезіанську воду були досить вагомі.
Товариство все частіше зверталася до міського управління з клопотанням про надання землі під свердловини.
В 1890 р. йому відвели три нових ділянки: в кінці вул. Межигірській на Подолі, в кінці вул. Великій Васильківській та поруч з Галицьким базаром (зараз – площа Перемоги).
Спорудження нових свердловин почалося навесні 1901 р. і завершилося за три роки.
Одночасно зі свердловинами будувалися три кущові водопровідні станції: Бульварна (Галицький базар), Васильківська та Межигірська.
Бульварна водопровідна станція
В рамках програми розширення артезіанського водопроводу в 1904 році була побудована Бульварна станція – для подачі води з свердловин в мережу середнього тиску.
Вода спочатку надходила в сіткове відділення, яке розміщувалося в машзалі, очищувалась від великих часток і домішок, а також насичувалась повітрям.
Потім вода потрапляла в резервуар під сітчастим відділенням, а далі – в мережу.
