Про лікарку розповіли Сили територіальної оборони ЗСУ. Ольга працювала в онкологічному відділенні дитячої лікарні «Охматдит» дитячим лікарем-психологом по відновленню втрачених функцій після операцій на головному мозку. З початку повномасштабної російської агресії лікарня «Охматдит» вже приймала всіх: дітей, цивільних та військових. Лікарів не вистачало і Ольгу теж долучили до надання допомоги. Робочий графік був 24/7, бо вдень вона працювала з дітьми та їхніми батьками, а вночі з пораненими та медперсоналом.
Плідна співпраця з військовими, виїзди на позиції сформували усвідомлення, що на фронті не вистачає медиків і Ольга почала тренуватися. Закінчила повний курс тактичної медицини «від поранення до шпиталю», включно з польовою хірургією і долучилася до спротиву.
Зараз Ольга на псевдо «Колібрі» – старший бойовий медик однієї з рот 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ 241 бригада територіальної оборони Києва. «Своїм рідним я сказала, що армія – це те місце, де я можу максимально допомогти і лишилася у війську. Як бойовий медик, я турбуюся про всіх моїх «котиків».
Це означає слідкувати за станом їхнього здоров’я, працювати на позиціях, виїжджати на евакуацію. Я не той боєць, який буде сидіти на гальорці. Я прийшла на війну. Тому хочу і буду на нулі, надавати там першу медичну допомогу », – говорить лікарка. Її мета – встигнути прибути якнайшвидше, щоб врятувати життя. Бо врешті, це можливість хлопцям повернутися до своїх дітей, дружин, батьків. А тим, хто ще немає родини, дати таку можливість: одружитися, народити дітей і продовжити наш козацький рід.
Вдома на Ольгу чекають чоловік та діти. Рідні непросто сприйняли її рішення вступити до війська, але зараз вони пишаються Ольгою, підтримують і розуміють важливість служби.
До слова, науковці інституту зварювання у вільний час виготовляють для фронту теплові печі.