Коли у дітей навчання дається через силу, знижується увага та гірше запам’ятовується нова інформація, важливо її підтримати і правильно мотивувати. Корисні поради дитячої і сімейної психологині, президентки Професійної асоціації дитячих аналітичних психологів Катерини Гольцберг наводить «Освіторія».
П’ятикрокова модель похвали
- Починаємо з позитиву. Не варто вживати надто емоційних слів на зразок «чудово» чи «молодець». Краще так: «красивий малюнок», «добре виконана робота», «уважний/уважна».
- Обов’язково деталізуємо лише фактами: «Твір написаний без жодних помилок», «Гармонійно підібрані кольори на малюнку», «Акуратно складені книжки». Або ж: «Я бачу, як ти наполегливо працюєш, знаю, що ти допоміг/допомогла комусь».
- Уточнюємо, скільки зусиль учень чи учениця доклали, скільки часу витратили.
- Плануємо з дитиною подальший прогрес для того, щоб успіх став довготривалим: «Продовжуй так само», «Довчи таблицю множення до останньої цифри».
- Завершуємо позитивом. Приклади фраз: «Я впевнена, що тобі вдасться, адже ти вже навчився/навчилася це робити», «Ти так вдало поєднуєш кольори».
індивідуальною бесідою. Можна дізнатися про мотиви поведінки дитини, поговорити про її уподобання, інтереси чи хобі. Психологиня наголошує, що важливо підтримувати теплі стосунки й демонструвати, що ви цікавитеся нею, а вона може завжди розраховувати на вашу підтримку та допомогу, навіть якщо припустилася помилок. Навчіться приймати й поважати особистість дитини окремо від її поведінки.
У сучасному світі важко уявити комфортне життя без базового рівня володіння англійською. Однак що робити, якщо геть нема ресурсу на “зубріння” граматики та нових слів? Порятунок є – з АнтиШколою вдасться заговорити англійською без нудних завдань та монотонних вправ. Запишіться на пробний урокта переконайтеся у цьому самотужки.
Критика і демотивація
Якщо діти чують від дорослих критику, мотивація відразу ж зникає. Тому її висловлювати слід максимально коректно. Ось кілька принципів:
- Не порівнюйте того, кого критикуєте, з іншими.
- Подавайте критику обмежено: розглядайте одну або максимум дві проблеми. Решту відкладіть для іншої розмови.
- Уникайте саркастичних висловлювань. Не використовуйте узагальнень: конкретну, фактичну критику легше сприймати.
- Не формулюйте за школяра мотиви його поведінки. Наприклад: «Ти спеціально це робиш».
- Використовуйте нейтрально та позитивно сформульовані речення, уникайте негативних висловлювань: «Тут помилка, подумаймо, як це можна виправити. Як щодо…?» У такому випадку можна запропонувати стратегію виправлення. Або ж запитати дитину: «Які в тебе є пропозиції?»
Ставте відкриті питання, які вимагають розлогої відповіді. Для цього краще в бесіді дотримуватися принципів діалогічності, коли репліка закінчується питаннями: «Що ти про це думаєш?», «Як ти це зробиш?» Починайте із запитань: «Що?» «Як?» «Де?» «Коли?» Уникайте питання «Чому?», адже воно викликає почуття провини або механізм захисту.
Завдання дорослих — спрямувати дитину на зміну поведінки. Обговоріть проблему як щось, над вирішенням чого ви будете працювати разом. Дітям потрібна наша допомога й підтримка.
