У суспільстві побутує стереотип про те, що сучасна молодь не читає книжок. Цей міф сприймають як аксіому – щось, що зрозуміло саме собою і не потребує доказів. Вважається, що молода людина обере будь-що: фільм, серіал, стрічки соцмереж, але тільки не книжку. Проте, щоб зруйнувати цей шкідливий стереотип, варто просто відкрити той самий TikTok чи YouTube – і ви побачите, що читати модно.
Огляди популярних книжок, підбірки новинок, щирі відгуки та інтерв’ю з письменниками потрапляють у рекомендації і набирають сотні тисяч переглядів. Тож молодь насправді цікавиться читанням. Але виникає низка інших запитань: як часто вона читає, що і кого полюбляє та як обирає книжки?
Щоб спробувати відповісти на ці та інші питання, кореспондентка Район.КорецьМарія Лисак провела онлайн-опитування серед 40 молодих респондентів.
Портрет читача покоління ZБільшість опитаних (52,5%) – це молодь віком від 20 до 25 років, ще 37,5% підпадають під категорію 16-19, а решта – віком до 30.
Левова частка опитаних – студенти (80%), а інші 20% вже працюють. Отже, книжка у їхньому житті бореться за увагу із дедлайнами в університеті,
горою завдань на роботі, іспитами та іншими важливими невідкладними справами.
Водночас чверть респондентів відповіли, що читають абсолютно щодня, а ще майже стільки ж – кілька разів на тиждень. Варіант «Не читаю» обрали одиниці. Решта опитаних бере книжку до рук час від часу – кілька разів на місяць або рік.
Це дозволяє зробити перший важливий висновок: молодь читає, і більшість робить це доволі часто, попри насичений графік.
Що обирає молодь?У битві літературних форм беззаперечну перевагу має проза – її читає 72,5% респондентів. Поезія залишається нішевою, але все ж припадає до душі 25% опитаних. Одна людина зазначила, що читає енциклопедії.
Розподіл голосів доволі прогнозований, зважаючи на те, що молодь, як показує опитування, шукає у літературі терапію і розвагу.
Саме проза найчастіше може дати змогу хоча б тимчасово відволіктися від складнощів сучасного життя у воєнний час та зануритися у інший світ, створений автором книжки.
Вірші ж, навпаки, здебільшого потребують розуміння контексту і емоційної залученості, щоб відчути переживання поета. Зважаючи на обставини,
інколи це може бути психологічно складно.
Цікаво, що молодь переважно обирає книжки зарубіжних авторів. Із цього можна зробити висновок, що більшість сприймає українську літературу як ще одну додаткову опцію, а не як пріоритет для вибору. Це пояснюється тим, що левова частка бестселерів, про які говорять у TikTok, YouTube та інших соцмережах – зарубіжні.
Та попри це, все ж є значна частина поціновувачів рідного: третина читає українську та світову літературу приблизно порівну, а 7,5% надає перевагу саме книгам авторів-співвітчизників.
Як молодь формує книжкову полицю?Коли читач стоїть перед вибором книжки, то в першу чергу звертає увагу на анотацію. Вона має зацікавити буквально із перших рядків, адже кліпове мислення молоді характеризується фрагментарністю, алогічністю, непослідовністю, швидкістю сприйняття образів, візуальністю та асоціативністю.
Другим вирішальним фактором при виборі книжки стають позитивні відгуки від знайомих та, безперечно, блогерів.
Тож молодь має здебільшого персоніфікований тип довіри, тобто вірить індивідам, з якими вступає в прямі контакти,
включаючи «віртуальну» особистісну довіру до знаменитостей і зірок. Для них вони більш авторитетні, ніж відгуки літературознавців, присвоєні книжці премії і популярність видавництва.
Незначну довіру до так званих вертикальних авторитетів підтверджує статистика.
Молоді, перспективні, але поки що невидиміЛогічним було б припустити, що для молоді творчість своїх українських письменників-однолітків буде неабияк цікавою через спільний контекст і схожий досвід. Але виявилося, що більшість (45%) респондентів ставиться до молодих авторів нейтрально.
А 40% підтверджують попереднє припущення: їм дійсно цікава творчість однолітків.
Ейджизму і упередження майже немає, адже лише 15% відверто заявило, що ставиться до молодих письменників із обережністю і страхом розчаруватися. Проте, чи проявляється це здебільшого лояльне ставлення до них на реальних діях? Не зовсім.
Лише 20% респондентів відповіло, що за останній рік кілька разів читали твори молодих українських авторів. Коли ж їх попросили назвати принаймні кількох сучасних письменників віком до 35 років, для багатьох це стало проблемою.
Частина проігнорувала це запитання, троє людей відповіли «Не знаю таких», а дехто назвав навіть Ілларіона Павлюка і Сергія Жадана які як за своїм досвідом, так і за віком, вже досить давно вийшли із категорії молодих авторів.
Але респонденти все ж назвали чимало українських молодих письменників. Серед них – Артур Дронь, Віра Курико, Дар’я Лісіч, Юрій Ліщук, Єгор Дьомін, Естер Невінчаний, Остап Українець, Катерина Самойленко та деякі інші.
Попри те, що частина знає ці імена, молодь часто проходять повз їхні книжки. 56,4% респондентів відповіли, що від покупки їх стримує брак відгуків і рекомендацій: все ж таки, для них важливе значення має соціальний доказ.
38,5% читає переважно бестселери і класику, тобто довіряє перевіреній часом і читачами літературі.
Третина сумнівається у якості тексту, і ще стільки ж не купує через високу ціну.
Тож можна підсумувати, що молодь не хоче ризикувати і давати шанс творам однолітків без достатньої кількості аргументів, чому це варто зробити.
Цьому є ще одне логічне пояснення. Більшість опитаних відповіли, що молоді українські письменники недостатньо представлені в інформаційному просторі,
зокрема у медіа та соціальних мережах. Тобто потенційно цільова аудиторія може просто не бачити інформацію про молодих авторів на тих платформах, де вона звикла споживати контент, або ж цієї інформації критично мало для того, щоб зацікавити читача.
Нові авторитети: кому довіряють зумериОпитування показало, що здебільшого молодь дізнається про новинки сучасної української літератури від книжкових блогерів та із сайтів і соціальних мереж видавництв.
Алгоритми самі «підкидають» літературний контент у стрічку і здебільшого приваблюють користувача швидкою і яскравою емоцією. Тож йому не доводиться цілеспрямовано шукати потрібну інформацію, бо вона знаходить його сама у місці, де він проводить багато часу – у соціальних мережах.
Другу сходинку займають рекомендацій знайомих, що підтверджує високий рівень довіри до особистих, персоналізованих і безкорисливих порад від «живої» людини.
Але багато хто все ж часто шукає експертного, аналітичного і виваженого контенту. Тож третє місце у рейтингу посідають онлайн-медіа про культуру, які можуть запропонувати не тільки коротке відео-емоцію,
як це здебільшого роблять блогери, а й велике інтерв’ю з письменником, проблемну статтю чи рецензію від професійного критика.
На останній позиції – рекомендації у навчальних закладах. Це можна пояснити тим, що значна частина спеціальностей зовсім не дотична до творчості і сфокусована на фаховій навчальній літературі, тож сучасна творчість письменників залишається поза аудиторіями.
Відгомін шкільної програмиУ школах ситуація із літературою теж буває суперечливою. У стінах освітніх закладів діти знайомляться із книжковим світом, тож саме від уроків літератури часто залежить те, чи стане для них читання справжнім хобі.
Третина респондентів відповіло, що шкільна програма свого часу зацікавила їх і прищепила любов до книги. Але у решти опитаної молоді досвід був іншим: вони зізналися, що здебільшого твори були цікавими, а от викладання предмету – ні.
Ці змішані відчуття показують, що проблема часто полягає у методиці викладання, що створює прірву між насправді цікавими творами і учнями, які потребують сучасних підходів.
25% респондентів зазначили, що шкільна програма сформувала у них багато стереотипів.
Через те, що акцент часто був лише на бідності, стражданнях, трагедіях, інколи ігнорувався інший бік літератури як джерела естетичного та інтелектуального задоволення, натхнення і гумору.
Проблема полягає ще й тому, що програма часто не відповідає віку школярів. Один із респондентів зазначив: «Нам багато давали читати таких творів, які можна зрозуміти тільки після певних складнощів у житті. Тобто тоді було просто нерозуміння, що від нас хочуть».
Подібну думку висловила й інша учасниця опитування: «Зрозуміла, що деякі твори, які ми читали у школі, набагато краще сприймаються у старшому віці».
Тож програма часто несвоєчасна, відірвана від розуміння специфіки життєвого досвіду школярів, які через юний вік не можуть сповна осягнути деякі твори.
Сукупність помилок у підході до формування шкільної програми має невтішні результати: 20% опитаних відповіло, що свого часу їм взагалі відбили бажання читати
Замість післямовиОтож, результати цього дослідження підтвердили, що сучасна молодь читає, а мистецтво, і зокрема література, має велике значення у її житті. Проте підходи до читання з часом змінилися і трансформувалися.
Тепер книжка здебільшого виконує роль не просто вмістилища знань і засобу виховання, а стає своєрідним безпечним укриттям від перипетій зовнішнього світу і інформаційного шуму.
Читаючи книжки, молодь відновлює баланс і відпочиває, часто свідомо оминаючи емоційно навантажені сюжети і складні сенси.
Трансформувалися і авторитети в літературному середовищі: сьогодні серед основних референтних груп для покупців книг є їхні друзі й знайомі, а також книжкові блогери у соцмережах.
Хоча молодь вважають відкритою до всього нового, інколи вона схильна обирати зарубіжний бестселер чи класичний, уже знайомий твір, трохи побоюючись експериментувати із книжками сучасних українських однолітків. Але це не остаточний вирок, а навпаки – вектор для розвитку і роботи над цим.
