Посваритися можна з будь-ким. Вирішальним часто стає те, як ми говоримо під час сварки. Інститут Ґоттмана, який досліджує стосунки, звертає увагу на чотири руйнівні звички: нападати на характер людини, висміювати її, перекладати провину й замовкати замість розмови. Одна невдала репліка не визначає майбутнього стосунків. Але коли такі відповіді повторюються, говорити відверто стає дедалі важче.
Ось 7 фраз, після яких співрозмовник може замислитися, чи варто довіряти вам наступного разу.
"Ти все вигадуєш"Людина розповідає, що її засмутив ваш вчинок, а у відповідь чує, що її переживання не існують. Ви можете пам’ятати подію інакше або не погоджуватися з оцінкою. Та заперечення з порога закриває розмову.
Краще запитати: "Я бачу це інакше. Розкажи, що саме тебе зачепило?"
"Ти завжди все псуєш"Слова “завжди” та “ніколи” перетворюють конкретну помилку на вирок людині. Після такого їй доводиться захищати себе, замість того щоб разом із вами розібратися з проблемою. Варто говорити про конкретний вчинок і його наслідки, не нападати на характер співрозмовника.
Замість цього:
"Мені було прикро, що ти запізнився і не попередив. Наступного разу напиши мені".
"Та це жарт. Чого ти образився?"Жарт не стає безневинним лише тому, що його автор сміявся. Якщо після вашої репліки людині соромно чи боляче, додаткове “ти не розумієш гумору” навряд чи допоможе. Насмішки й сарказм відносяться до проявів зневаги у спілкуванні.
Простіше сказати: "Я хотів пожартувати, але бачу, що зачепив тебе. Пробач".
"Це ти мене змусив так зробити"Ви можете пояснити, чому розсердилися. Але за власні слова та дії відповідаєте ви. Коли людина чує, що сама винна у вашому вчинку, їй складно повірити, що наступного разу ви поведетеся інакше.
Спробуйте: "Я розсердився і наговорив зайвого. Це моя відповідальність" Визнання своєї частини конфлікту допомагає перейти від взаємних звинувачень до розмови про те, що робити далі.
"Ну вибач, що ти образився"Таке вибачення залишає ваш вчинок за кадром: складається враження, що проблема лише в реакції іншої людини. Якщо ви справді хочете виправити ситуацію, назвіть, за що просите пробачення.
Наприклад: "Пробач, що розповів про нашу розмову іншим. Я не мав цього робити". Дослідження відновлення довіри показують,
що самого короткого вибачення після серйозного порушення може бути замало.
"Я такого не обіцяв"Іноді люди справді по-різному запам’ятовують домовленість. Але якщо обіцянка або домовленість була чіткою, а тепер ви заперечуєте її лише тому, що не виконали, наступного разу вашим словам повірять менше.
Чесна відповідь звучить так: "Я обіцяв і не зробив. Мені шкода. Зараз можу виправити це ось так" Якщо виконати обіцянку вже неможливо, скажіть про це прямо.
"Тільки нікому не кажи, але…"Після цих слів ви ділитеся чужою таємницею. Співрозмовник отримує ще й сигнал: його особиста історія одного дня так само може стати темою розмови з кимось третім. Не кожну довірену вам подробицю потрібно переказувати навіть найближчим людям.
Довіра не зникає за одним універсальним сценарієм. Має значення, що саме сталося, як часто це повторюється і чи змінюється ваша поведінка після вибачення. Якщо сказали зайве, найкращий початок — назвати свій вчинок без виправдань, вислухати відповідь і виконати те, про що домовитеся далі.
Раніше ми писали, як розпізнати фальшиву доброту: тривожні сигнали, які не можна ігнорувати.
