Як справлятися з негативними емоціями

Сум, страх, біль, почуття провини — негативні емоції, які під час повномасштабної війни українці стали відчувати набагато більше й частіше. І хоч кожна емоція є природною та нормальною, надмірне накопичення негативних відчуттів має руйнівний вплив для організму. Про те, як впоратися з такими емоціями, Соціальній інформаційній платформі розповіла психологиня-гіпнотерапевтка Ірина Мороз.

За словами фахівчині, загалом розрізняють вісім негативних почуттів: страх, сум, гнів, образа, сором, провина, нудьга, відраза. Втім, усі емоції дійсно є нормальними.

«Це наша реакція на зовнішні й внутрішні подразники. Проблемою це стає тоді, коли ці емоції переповнюють, ми їх накопичили й не знаємо, куди подіти», — пояснює Ірина.

Прояви переповнення негативом

Проявляється це в різних станах, наприклад, зміні сну: надмірній сонливості, апатії, сильній втомі, відсутності енергії. Або навпаки: це може бути безсоння, коли хочеться спати, але неможливо заснути. Також подібні стани відображаються в зміні харчової поведінки: коли людина їсть багато й не може зупинитись або коли апетит взагалі зникає.

Тобто йдеться про певні крайнощі. «Ознакою переповнення емоціями також є зміни в пам’яті, наприклад, сильна забудькуватість. Коли навіть заходиш в кімнату й не можеш згадати: чого ж я туди прийшла? Також — розсіяність, коли важко сконцентрувати увагу на чомусь. При цьому думки перебувають переважно в негативних сценаріях: відчуття що щось погане має статися», — зазначає психотерапевтка.

Через подібні стани також можуть виникати конфлікти в сім’ї, бо людина переповнена негативними емоціями, зривається на рідних. Або навпаки — ізолюється від усіх, не хоче ні з ким говорити. У таких випадках найкращий варіант — звернутися до психотерапевта, проговорити свій стан.

«Дуже важливим є момент вдалого підбору фахівця, якому ви зможете відкритися й довіритися. Тоді він зможе вам допомогти набагато швидше. Можна, звісно, і самому «покопатися» в собі, але в нас існує механізм психологічного захисту. Тобто якщо нас дуже сильно щось болить, то наша психіка нас туди не пускає. У деяких людей механізмом захисту є раціоналізація або інтелектуалізація, коли вони самі можуть собі все пояснити,

виправдати. Але в результаті лише більше заплутуються. Це створює ще більше механізмів психологічного захисту, які фахівцям потім довго доводиться обходити», — каже Ірина. Що робити з провиною

При деяких станах, коли ви розумієте свої емоції й з чим або ким вони пов’язані, собі можна допомогти самостійно. Наприклад, якщо ви відчуваєте провину перед кимось, то перед цією людиною можна просто вибачитись або компенсувати певний збиток грошима.

«Втім, часто провина є досить токсичною, яку нічим не можна виправити. Наприклад, людина відчуває провину перед родичами, які знаходяться в Україні, а вона — за кордоном і там у неї все складається добре. Буває, що вони говорять зі своїми рідними, хочуть поділитися радістю, а у відповідь їм розповідають про обстріли та вибухи, діляться страхами. Або дуже сильною є також провина того, хто вижив. І тут універсальної поради неможливо дати. Але таким людям необхідно зняти із себе відповідальність за щастя інших чи всього людства загалом. Варто пам’ятати, що ви відповідаєте лише за себе, своїх дітей, сім’ю. Ми не є всесильними,

щоб мати змогу всім допомогти й за всіх усе вирішити, проконтролювати. Це неможливо», — пояснює психотерапевтка.

Почуття провини часто буває наслідком подавленої злості. Коли людина на когось сильно розізлилася, але ця злість не була виказана, проговорена. І тоді це почуття може зіграти злий жарт, коли ми можемо відчувати вину перед цією людиною.

«Також почуття провини може слугувати механізмом захисту від непрожитої втрати. Наприклад, у людини померла мама. Вона не хоче цю втрату до кінця усвідомлювати, бо це дуже боляче. У таких випадках людина може «сховатися» за почуттям провини й почати «торгуватися»: «А якби я зробила оте й оте, то вона була б жива, а якби я оце сказала…». Тобто починають прокручуватися різні сценарії. Ми дуже боїмося своїх емоцій, боїмося болю. Але насправді сильний емоційний біль триває до п’яти хвилин і йде на спад. Але він може бути продовжений на багато років і навіть на все життя, якщо ми його подавляємо», — розповідає фахівчиня.

Провину плутають із соромом

Почуття провини також доволі часто плутають із соромом. Але сором, за словами Ірини,

проживається ще гірше, ніж провина.

«Приміром, почуття сорому може виникати, коли в людини все добре, а в сусідів чоловіка на війну забрали, в інших знайомих хтось загинув чи вони втратили житло. Але в основі сорому лежить страх відторгнення. Це може бути й причиною самотності. У такому разі варто розширювати комунікацію, долучатися до спільної справи, допомоги на благо інших. На початку повномасштабної війни я часто рекомендувала йти плести маскувальні сітки, бо це дарує відчуття єднання. При спільній роботі точаться розмови, жарти. Це також допомагає боротися із соромом. Бо сором зазвичай веде до соціальної ізоляції, коли не хочеться нікого бачити. Тому треба робити зворотне — іти до людей і спілкуватися», — радить Ірина. Як боротися із сумом, гнівом та тривогою

Ефективна боротьба з гнівом — це проговорення. Також слід слухати своє тіло, відчувати, як воно хоче позбутися цього почуття. Це може бути фізична праця, спортзал. Це все допомагає забрати напруження, яке накопичилось у тілі.

Чимало українців у нинішній час переживають і сум. Особливо, зважаючи на втрачені матеріальні цінності,

а також велику кількість загиблих, серед яких можуть бути рідні, друзі, знайомі.

«У такому разі треба складати план, запитувати себе: як я тепер буду жити без цих людей, свого житла. Що буде далі? Тобто планування майбутнього, наявність запасного плану — це важливо. Необхідно дати собі відповідь на запитання: що зі мною буде при всіх цих втратах? Як я зможу жити далі? На кого я зможу опиратися, хто мені допоможе?», — пояснює Ірина.

Складним відчуттям є тривога. Адже в такому стані людина чогось боїться, часто сама не розуміючи чого, присутнє відчуття напруження.

«З цим відчуттям працювати дуже важко, бо фактично — це є поєднання двох негативних почуттів: подавленого гніву та страху. В основі страху лежить, як правило, страх смерті або страх того, що ти втрачаєш розум. Що ж до подавленого гніву, то кого він стосується інколи треба «копатися» дуже довго», — розповідає фахівчиня.

Універсальна порада

Як випливає з описаного, робота з негативними емоціями часто буває непростою і єдиний «рецепт» підібрати важко. Втім, загальна рекомендація, яку дає Ірина, коли вам погано, — це турбота про своє тіло: поспати, поїсти, прийняти душ, сходити на масаж, прогулятися, випити води (вода вимиває з організму гормони стресу).

«Тобто насамперед — це турбота про тіло. Далі можна поговорити з кимось, хто до вас доброзичливий, про те, що вас турбує. Але, звісно, найкраще — звернутися до психолога. Зараз існує чимало безкоштовних гарячих ліній, де надають таку допомогу», — радить психотерапевтка.

Авторка: Тамара Тисячна, фото з фейсбук-сторінки Ірини Мороз