В «ЛНР» опалювальний сезон 2025/2026, як і усі попередні – щось на кшталт битви, а ще – свого роду театр абсурду. Місцеві чиновники щороку кажуть, що починають готуватися до кожного опалювального сезону одразу після закінчення попереднього. Та щойно сезон починається, усе виглядає так, ніби холодна пора року настала несподівано, і усі, від кого залежить тепло у будівлях, докладають героїчних зусиль, щоб батареї нагрілися хоч якось.
Колись проблеми списували на «важкий український спадок». Починаючи з 2014 року місцеві медіа щоосені і щозими «згодовували» своїй аудиторії цей наратив, звинувачуючи Україну в усіх проблемах з опаленням і попутно – у проблемах з водопостачанням та в інших негараздах.
Після початку у 2022 році повномасштабної російської агресії, окупації майже усієї території Луганської області та незаконної анексії регіону звинувачення на адресу України не припинилися, хоча їх стало менше і додалися запевняння у тому, що «велика і могутня Росія» швидко вирішить усі проблеми.
Зараз — 2025 рік. Але навіть мешканці відносно благополучного (у порівнянні з іншими містами «республіки»)
Луганська отримують воду за графіком і скаржаться на проблеми з опаленням. Чому так вийшло? Розбиралася Реальна газета.
Сергій Іващенко, спеціально для Реальної газети
Замість казки — проблеми «Зараз у мене у квартирі — десь 15 градусів, якщо не користуватися електрообігрівачем», — каже Сергій Сергійович (ім’я змінене), мешканець Луганська, пенсіонер.
За словами чоловіка, який живе в Артемівському районі «столиці республіки», опалення у його будинку з’явилося у двадцятих числах жовтня. Вдень батареї були трохи теплішими за температуру тіла, вночі опалення дещо покращувалося, але не кардинально. Наприкінці жовтня опалення зникло взагалі.
«Коли тут утворилася «ЛНР», — говорить луганчанин, — у житлово-комунальному господарстві почався безлад: багато чого змінилося на гірше у порівнянні з тим, що було до 2014 року (тоді теж було багато проблем, на але – не настільки). Та коли «ЛНР» стала «суб’єктом федерації РФ», я зрозумів, що не мав уявлення про справжній безлад».
Ось – цитата з інтерв’ю Дупленка:
«Коли випускається документ [про початок опалювального сезону], це є відмашкою для ресурсопостачальних організацій розпалити котельні.
Насамперед пропалюються котельні, доводяться до потрібної температури. І тепло вже починає подаватися поетапно, залежно від близькості до джерела постачання тепла, у ті чи інші установи. Насамперед звісно, ми акцентуємося на соціальних установах… У процесі запуску виявляються якісь аварійні ситуації. На них миттєво аварійні служби реагують… Пориви теплотрас є. І були такі випадки, коли споживачі, не попередивши керуючу компанію, проводили у своїй системі в будинку, у квартирі ремонтні роботи… Ну це все — робочі процеси, вони займають близько двох-трьох тижнів».
Той же телеканал робив репортажі про підготовку до опалювального сезону з міст «республіки». При чому, з територій, підконтрольних Росії ще з 2014 року. Тобто, звідти, де начебто давно вже мали подолати «важкий український спадок» і щасливо жити у «руському мирі». Але…
Ось – цитата із одного з таких репортажів:
«Лише з початку осені у системі центрального опалення замінили понад 1 000 м трубопроводу, водовідведення та водопостачання — 147 м труби… Наразі тепловики продовжують обхід, щоб забезпечити закриття вікон у під’їздах,
демонтувати пошкоджені елементи. Деякі під’їзди — без скління, там встановлюються шибки… Паралельно продовжуються роботи на горищах, оскільки відкриті люки — це витік теплого повітря».
У цьому репортажі йдеться не про Сіверськодонецьк, не про Лисичанськ чи ще якесь місто, сильно постраждале внаслідок бойових дій у 2022 році. Йдеться про місто Антрацит, розташоване у глибокому тилу і підконтрольне РФ з 2014 року. На відео можна побачити, у наскільки жахливому стані перебувають багатоквартирні будинки у місті. І не віриться, що в Антрациті не було бойових дій.
Читайте також: Водосховища показують дно. Як Росія зруйнувала водну інфраструктуру Донбасу та звинуватила Україну Ситуація з водою: винна вже не Україна, а «небесна канцелярія» Влітку медійники з «ЛНР», чи то виконуючи завдання, чи то бажаючи довести свою відданість, майже у кожній публікації про ситуацію з водопостачанням, згадували про «погану Україну», нібито винну в тому, що мешканці «республіки» вже й забули, що таке вода в кранах цілодобово.
Зараз у проблемах з водопостачанням винна вже «небесна канцелярія».
«Єдине джерело, з якого ми останнє десятиліття живилися, це – Єлизаветинське водосховище. Воно практично вичерпалося», — говорить в репортажі місцевих телевізійників окупаційний чиновник з Антрациту.
Повідомлення про ситуацію з водопостачанням в «ЛНР» розміщувалося на сторінці Олексія Харченка і в липні 2025 року:
«У так званій «лнр» обіцяють відремонтувати всі системи водопостачання і водовідведення до 2035 року, тобто упродовж наступних 10 років. Наразі в аварійному стані перебуває понад 8 тисяч км зазначених мереж — 80% від загальної протяжності. Термінової заміни потребують близько 3 тисяч км. Цьогоріч обіцяють відновити лише 3,6%, чого явно недостатньо. Втім, загарбники такий низький темп називають «планомірною роботою». Те, що в значної частини регіону влітку тижнями немає води, їх турбує в останню чергу, як і попередні 11 років».
Нам невідомо, які джерела використовувалися при підготовці цих дописів і як визначалася протяжність аварійних мереж, але з наявної у відкритому доступі «Програми реформування та розвитку водопровідно-каналізаційного господарства Луганської області на 2004 – 2006 роки і період до 2010 року» відомо, що загальна протяжність каналізаційної мережі в Луганській області — близько 3 тис. кілометрів. Потребували заміни як аварійні понад 1300 кілометрів, або 48,6%.
Чому ремонту доріг приділяється значно більше уваги, ніж житлово-комунальному господарству? Чому у фінансуванні цих статей — настільки великий дисбаланс?
Мабуть, тому, що дороги важливі для російських військових. І, мабуть, ще тому, що будівництво та ремонт доріг — галузь з величезними, значно більшими, ніж в ЖКГ, ризиками, пов’язаними із зловживаннями та корупцією. Важко повірити, що в «ЛНР» їх немає.
Читайте також: Дефіцит пального у Донецьку та Луганську: як окупанти наживаються на проблемі
