Ранок нового життя, яке тепер уже два роки триває в реаліях повномасштабної війни, для лучан настав 24 лютого о 6:50. Спокій жителів порушили гучні вибухи з боку аеродрому. Згодом лучани почали казати: на летовищі – пожежа.
Саме тоді Луцький аеродром обстріляли вперше. Внаслідок цього було пошкоджено злітно-посадкову смугу в аеродромі та КПП.
Лучани почали хвилюватися через перебої з водопостачанням. Ширилася фейкова інформація про підняття цін на хліб і потребу в економії електроенергії. Реакція влади та підприємств була заперечлива. У Луцьку створили резерв води, а сусіди-ковельчани відповіли, що запасів борошна вистачить ще на три роки й ціни залишатимуться звичними.
І доки школи та дитсадки оголошували про тимчасове припинення роботи (яке затрималося на кілька місяців), на виїздах Луцька почали встановлювати контрольно-пропускні пункти.
Натовп людей утворив черги за квитками в найближчі села. Усі білети розпродали ще до восьмої ранку. А вже через годину в Україні оголосили воєнний стан. І хоч кількість громадського транспорту на дорогах зменшилася вдвічі,
міські тролейбуси ще тиждень безоплатно перевозили пасажирів.
На вулицях міста побільшало поліцейських, які почали прискіпливіше перевіряти перехожих та водіїв.
Того ж дня сотні чоловіків вирушили до терцентру комплектування, щоб приєднатися до лав Збройних Сил України та захистити свою землю. Тим часом у Луцьку створили мобілізаційний штаб, який би патрулював місто та охороняв об'єкти критичної інфраструктури.
Наприкінці дня задля посилення контролю Волинська облдержадміністрація оголосила про впровадження комендантської години. Тоді обмеження руху на вулиці діяли з 22:00 до 7:00.
25 лютогоВперше почала лунати сирена – спочатку тренувальна, а пізніше її чули містяни щодня по кілька разів на добу. Попри повітряну та психологічну тривогу люди почали активно займатися волонтерством: збирали аптечки для прикордонників, товари першої необхідності для тероборони та обіди.
Тоді почав діяти і Штаб мобільного спротиву. Також почали виготовляти протитанкові їжаки.
26 лютогоВночі світилися вулиці. Ліхтарі вирішили не вимикати, щоб охоронцям громадського порядку було легше патрулювати місто. На дорогах та будівлях люди масово шукали так звані мітки. Були й перші «лови» на «вандалів». Лиш згодом стало ясно, що мітки – ІПСО, що блискуче спрацювало, – їх вигадали лише для посилення залякування, але у перші дні лучани намагалися замалювати чи стерти підозрілі знаки та затримати тих, хто міг їх залишити.
Небайдужі масово доєднувалися до плетіння маскувальних сіток, збирали теплі речі, готували коктейлі Молотова, облаштовували блокпости.
