У Володимирському фаховому педагогічному коледжі ім.А.Ю.Кримського під час заняття гуртка з медіаграмотності Район.Діти дізнавалися про булінг та кібербулінг, у чому їх відмінність та як цьому протистояти.
Заняття 30 травня зі студентами 2-Р курсу провела редакторка Район.Володимир Тетяна Палаєвська.
На початку заняття студенти колективно дали визначення, що таке «булінг» та «кібербулінг», обговорили, в чому різниця між цими поняттями. Діти також навели кілька прикладів з власного досвіду, коли доводилось бути об’єктом цькування, або ж свідком того, як це відбувалося стосовно сторонніх осіб.
Викладачка гуртка «Район.Діти» розповіла про типові ознаки кібербулінгу та булінгу, назвала найпоширеніші види кібербулінгу та навела приклади цькування як офлайн, так і в кіберпросторі.
Учасники заняття згодом розділилися на три команди і зіграли гру. Кожна команда вибрала свою роль у цій грі – «Людина, яка переживає булінг», «Свідок», «Користувач». Завдання команд – розписати, що потрібно, а що не потрібно робити, будучи в одній з цих ролей. Коли час виходив, команди обмінювалися листочками та доповнювали написане іншою командою.
Далі діти презентували свої відповіді, обговорювали і доповнювали їх.
Учасники гуртка писали, що перш за все, важливо зберегти всі докази кібербулінгу, такі як електронні повідомлення, пости в соціальних мережах або інші форми цифрового насильства. Говорили й про те, що дитині, яка зазнала цькування, обов’язково слід звернутися до батьків, вчителів або дорослих осіб, яким вона довіряє, і повідомити про ситуацію. Були також висновки, що для захисту себе від подальших нападів кібербулінгу, дитина може заблокувати або видалити особу, яка створює проблеми в Інтернеті.
Діти також зазначили, що свідок кібербулінгу повинен підтримати жертву та надати допомогу, що позиція «страуса» у такій ситуації просто недопустима.
«Важливо не мовчати, а звернутися до того, хто постраждав, висловити свою підтримку та запропонувати допомогу. Свідок такж може допомогти зібрати докази кібербулінгу або сповістити дорослих. Свідки не повинні підтримувати або поширювати кібербулінг, а діяти відповідально та допомагати зупиняти насильство в Інтернеті», – зазначали у своїх відповідях учасники гуртка.
Студенти також проаналізували, що не може робити користувач інтернету. Користувач не може ображати людину навіть жартома, має поважати інших, питати дозволу, якщо розміщує фото та відеоматеріал, на якому присутня інша людина.
Учасники всіх трьох команд були одностайні в одному: найважливіше, щоб дитина розуміла, що вона не самотня і має право на захист. Підтримка дорослих та вчасна реакція на кібербулінг/булінг є ключем до подолання багатьох негативних ситуацій.
Викладачка проєкту наголосила, що всі, хто зазнав кубербулінгу та булінгу можуть звернутися у поліцію або кіберполіцію для отримання юридичної допомоги.
На завершення заняття журналістка розповіла, куди можна звертатися у разі, якщо вас почнуть булити:
- Національна гаряча лінія для дітей та молоді 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного) (повідомлення анонімні);
- Як поскаржитись на щось. Facebook;
- Зловживання та спам. Instagram;
- Національна поліція 102;
- Кіберполіція. Система електронних звернень;
- Чат-бот «КіберПес» у Viber
