У Луцьку відбулася презентація книги волинського краєзнавця та начальника відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради Олександра Котиса «Луцьк. Тисяча років життя та історії». Зустріч з автором провели у середу, 21 серпня, у книгарні «Є».
Модерувала захід культурна менеджерка, засновниця літературної платформи «Фронтера» Елла Яцута. Подію відвідала й журналістка Район.Історія.
Написати книгу про історичні віхи міста Олександру Котису запропонувало видавництво «Віхола». За його словами, він з піднесеністю взявся до роботи, адже завжди мріяв написати книжку, ще до того, як вирішив займатися дослідженням історії міста.
«Мені чомусь завжди уявлялося 220 сторінок. І саме стільки у моїй книзі «Луцьк. Тисяча років життя та історії». Звісно, що ці сторінки не вичерпують Луцьк і усього того всього, що можна про нього розказати», – розповів Олександр Котис.
У книзі вміщено відомості про повсякденне життя мешканців Луцьку різні часові періоди. Автор намагався описувати найбільш помітні події та осіб і вписати в сучасне місто та його архітектуру.
«Немає довершеного і повноцінного сенсу розповідати якісь історії,
коли їх не можна прив'язати до місця і сказати, що було на цій конкретній вулиці, будинку чи на цьому конкретному міському пагорбі», – зазначив автор книги.
Презентація книги відбувалася у формі гри – модераторка називала слова з книги, а Олександр Котис розповідав легенди чи асоціації з історичними подіями, де б фігурував цей предмет. Як розповіла Елла Яцута такий формат нагадує вивчення дослідження історію свого міста.
«Історію цілої України або всесвітню історію ми вчимо впродовж років у школі, в університеті й так далі. Але територію свого міста ми часто розглядаємо клаптиково, вискубуємо з різних статей, розповідей», – пояснила Елла Яцута.
Одним з таких слів було «цегла». Її в Олександра Котиса багато – чимало років він колекціонував цей будівельний матеріал різних видів та років виготовлення. Не всі збереглися до цього часу від вологи. Зараз їх у колекції 50. Усе почалося з цеглини з написом «1891. Ольга Косач».
«Я просто пішов гуляти під зовнішніми стінами замку і побачив дуже багато написів на цеглі… На стінах замку є написи набагато древніші: можливо і XVI століття,
написи важко розгледіти, можливо цифри стерлися. Це дуже інтригує. Бо синагога XVII cтоліття – це великий об’єкт, якого наче не можеш осягнути. А тут перед тобою цеглинка, ти можеш пальцями провести, відчути глибину начерку, всі букви, шрифти – барокові чи прості», – додав історик.
Ще цінними для автора цеглинами є зі словом «лучанин», написаним польською і кирилицею. Їх виготовили на однойменному заводі.
Під час презентації Олександр Котис також згадав про заможні єврейські родини XX cтоліття – Кронштейнів та Глікліхів які засновували гімназії й допомагали бідній частині єврейства.
«Насправді євреї в Східній Європі були дуже бідні, і в Луцьку теж. 80-90% євреї просто виживали. Можливо, мали якусь крамничку, де шили чи виготовляли випічку…», – розповів краєзнавець.
Читайте також: Луцькі цегельні, якими володіли Лущевські
Троянда, підкова та чернечі ордениПрисутнім Олександр Котис також розповів легенду про мандрівника й собор у вигляді троянди. Нинішній Кафедральний собор Святої Трійці на початку XVIII століття будувався як костел ордену бернардинів. Гроші на його будівництво мав передати посланець.
«Чоловік йшов через Луцьк, і завітав до бернардинів. Він був переодягнений у бідного чоловіка, зовні не скажеш, що він ніс скриньку грошей. Подорожній постукав, не назвався, але попросив напоїти його з дороги. Такі були традиції й правила – напоїти подорожнього. Та йому зовсім не сподобався прийом, тому що чоловіку дали тільки хліб і кухоль пива – такий собі наїдок для людини, яка стомилася і має далеко йти й подарувати скриньку золота», – розповів він.
Тоді чоловік пішов з того монастиря, й звернув до монастиря тринітаріїв. Це була маленька дерев'яна будівля, яка залишилася від попередніх власників, а не обитель, яку її звикли уявляти. Члени ордену його щедро прийняли, тому мандрівник вирішив віддати кошти, які спочатку призначалися для бернардинів, тринітаріїв.
Завдяки цьому вони збудували розкішний монастир з костелом.
«Троянда у цій легенді була в архітектурному бароковому плані бернардинів. Монастир мав мати форму підкови – що вдалося здійснити, а костел у вигляді троянди. Виявилося, що проєкт був занадто складним для архітекторів, або занадто дорогим.
Орден відмовився від нього і збудував класичну хрестовобаневу споруду храму, яка до цього часу існує», – пояснив він.
Чи були масони на Волині?Олександр Котис розповів, що на Волині існували й організації масонів. Перша ложа утворилася у Вишнівці а центром для волинських «вільних мулярів» стало Дубно Згодом в місті утворилася ще одна ложа – «Доброчинний поляк», де в документах серед членів зафіксували й мешканців Луцька. Переважно це були високопосадовці та аристократи.
Кожна ложа мала свою прагматичну мету – відновлення Речі Посполитої й від'єднання від Російської імперії. Багато хто із членів ложі поплатився за це звільненням з посад після викриття царською поліцією.
Про зв'язок Луцька з іншими країнами й містами Олександр Котис характеризує словом «багатокультурність».
«Цей термін непростий, бо ним часто спекулюють. Наразі це неправда, Луцьк дуже однорідний. А в давні часи він був багатокультурним. Раніше ти йшов по одній вулиці, то бачив дві православні церкви, потім католицький шпиталь, потім синагогу. Найкращим часом для цього терміну був міжвоєнний період. Попри те, що Луцьк у XIX стoлітті був у складі Російської імперії, коли було заборон і багато чого було понищено. Тому що Голокост, Друга світова війна і радянський період радикальним чином перекроїли демографію», – підкреслив дослідник.
Читайте також: Міжвоєнний Луцьк на світлинах Альтера Кацизне
Після презентації, відвідувачі мали змогу поділитися особистими враженнями від прочитання книги та отримати відповіді на свої запитання безпосередньо від Олександра Котиса. Також відбувся продаж книг з підписами автора.
Читайте також: «Унезалежнення. 1986-1996»: історик з Ужгорода Сергій Федака презентував 15-томник
Читайте також: Фотохудожниця давнього Луцька: спогади про Ірину Левчанівську
