До Луцька з виставою прибув Рівненський обласний драмтеатр. 11 жовтня на сцені Експериментального театру «Адреналін» трупа показала постепічну драму «Старий Ford Escort темно-синій».
На спектаклі була журналістка РайонКультура
Вистава створена за однойменною п’єсою німецького автора Дірка Лауке Режисер-постановник – Юрій Паскар, пластиограф – Олександр Віюк.
Глядачі спершу бачать споруду, зведену з ящиків та кегів – склад магазину напоїв. Тут і працюють головні герої-чоловіки вистави. Щоправда, неофіційно, не на постійній основі та й за смішні гроші.
«Робота на халтурах – це сучасне рабство», переконані вони, але попри те, що їм вже гидко дивитися на ящики з товаром, вони не можуть покинути магазин, бо на гроші дивитися усе-таки приємно.
П’єса присвячена долям східних німців на межі 1980-1990 років. Вони не влаштовані тим, як склалися їх життя. Єдине, що втішає водія Шорзе (роль виконує заслужений артист України Андрій Куделя – це пісні AC/DC Вони безперервно лунають через колонки старого темно-синього Ford Escort, а чоловік живе спогадами про єдиний концерт,
на якому зміг бути й де гітарист рок-гурту Анґус Янґ потиснув йому руку.
Єдиний яскравий спомин про це гріє Шорзе та його наївну душу. Той навіть не здогадувався, що улюблений гурт заснувався в Австралії, а не Америці, бо палко мріяв поїхати до Штатів та прокататися трасою 66.
Компанію розчарованих цим життям йому складає боксер (Олег Ягелюк та син власника магазину Пауль (Віталій Головецький Хлопець не любить порушувати правила, та мріє піти проти волі батька – не продовжувати його справу, а вступити до університету.
«Я постійно кажу йому: тату, я скоро поїду звідси. Кожного дня він пропускає це повз вуха і постійно повторює одне і те ж: «Коли ти займешся чимось путнім?»… Скоро кінець моєму навчанню, і тоді я поїду звідси», – каже він.
Пауль став жертвою планів батьків на його майбутнє. Для нього спадок у вигляді магазину – це пропаще діло, яке не вартує тих зусиль.
Та одного дня Шорзе, що завжди підвозив своїх колег на роботу, вирішує не явитися вчасно на складі. Усі вони сідають в стару колимагу і рвуться вперед, бо просто хочуть відчути життя й не витрачати його на переставляння ящиків.
У старому «форді» під рев металу троє чоловіків діляться своїми історіями, образами та планами.
Шорзе розповідає про сина від колишньої дружини. З Філіпом він практично не бачиться після невдалого вихідного, проведеного разом. Батько забув про час і повернув сина дружині Карен (Оксана Муріна) о третій ранку. Ще й промокли під дощем, через що хлопець отримав запалення легень.
«Я забрав його зі школи в тачку і гайда на кавер-бенд AC/DC. Сидить він поруч. Либиться. Дістає з портфеля якийсь каталог. Махає його мені, межи очі так, що я ледь в огорожу не в'їхав. «Ти чого лізеш?» питаю. «Я хочу це, татку»… А я злякався. Думав, знову щось вичворив. Захотів лего. Він від нього просто тащиться», – каже Шорзе.
Тому чоловік мріє назбирати грошей на поїздку сина в Леголенд. Попри грубуватість, лайку та фанатизм до металу, Шорзе і сам є малою дитиною, яка заплуталася у тому, яким має бути життя. Коли дружина виставляє його за двері він щиро дивується її вчинку. Він же завжди хоче зробити якнайкраще, проте отримує протилежний результат. Йому залишається лише вкотре обіцяти собі та дружині,
що він виправиться, проб’ється, і ось цього разу це вже остаточно. AC/DC дають йому сили жити, проте водночас фанатизм не дає йому замислитися про інші потреби, й втікаючи від реальності та особистих проблем, Шорзе втрачає свою рідню.
«– Ти витратив останні копійки на чортів диск, який звучить, як і всі інші.
– Стули пельку!
– Але ж побачити на відео чотирьох старих придурків тобі було важливіше, ніж пластикові вікна. А на стіні в дитячій було два метри цвілі…
– Вони мене не кинули...
– О так, про те як ти потиснув одного разу руку старому в шкільній формі, ти згадував частіше, ніж про нас», – сваряться чоловік і дружина.
Чоловіку потрібні гроші й він їх несподівано отримує від боксера. Той відмовчується, що відкладав на квартплату й може допомогти колезі. Проте згодом виявляється, що за систематичним боргом мешканця теж ховається травма. Саме там його мати вчинила самогубство, коли майбутньому боксеру було лише 13 років.
«Я більше не хотів стояти на балконі, який став трампліном у небо для моєї матусі… Я хотів побачити, чи є ще щось. Щось варте», – пояснює він.
Тож разом вони рушають на заправку, скуповують солодощі для дитини й, забравши його на вихідний, везуть через Мансфельд Їх поїздка не минула без пригод, проте прикінцеві слова акторів дають впевненість, що головні герої все-таки змогли побачити омріяну трасу 66.
«Ми не працювали на халтурі... У нас не було кредитів, і нічого, сказаного нами, не могло нас розпаяти».
