У Луцьку відкрили виставку художника Романа Романишина «Важливі речі: дерево, папір, камінь, бронза». Роботи експонуються в урбан-залі Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.
Захід 2 листопада відвідала журналістка Район.Культура.
Ще перед початком офіційного відкриття увагу відвідувачів забрав кінетичний експонат «Велика мама». Це об’єкт, вилитий з бронзи, прикрашений кількома шарами патин – тонкими плівками із зеленуватим відтінком, що утворюються завдяки нанесенню хімічних окислених сумішей. На патинах золотистою фарбою художник додав ще кілька рисунків.
Та найбільше запитання, яке виникало у присутніх – як правильно діяти з експонатом, аби той видав звук. Як пояснив митець, потрібно просто торкнутися відлитої чаші, що схожа на широку спідницю, а не стукати об неї камінцем, що висить на інсталяції.
«Велика мама» у художника не одна. Ще одна така скульптура була створена до 2000-х років. Її помістили на другому поверсі великої зали, поряд з роботами, створених у минулому столітті.
«За деякими з них я мусив їхати в Москву й забирати, через те що вони раніше знаходилися там.
Бо не хотіли віддавати», – розповів художник Роман Романишин.
Роман Романишин родом із Тлумача Івано-Франківської області. Навчався у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва імені Івана Труша, згодом – у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва. У місті Лева він і продовжив жити та творити. За роки мистецького шляху його роботи експонувалися на понад 300 міжнародних групових виставках.
«Поряд зі мною не просто художник, а уже класик. Я знаю молодих художників, які орієнтуються на його здобутки та наслідують його прийоми, адже Роман Романишев вніс певний струмінь в сучасне українське мистецтво», – промовила мистецтвознавиця Зоя Навроцька.
За словами керуючої партнерки музею Лесі Корсак Романишин входить до кращих митців, які створюють графіку. Він працює також у живописі, скульптурі, є членом міжнародної мистецької асоціації Art Diagonal та Національної спілки художників України.
«У проєкті «Важливі речі: дерево, папір, камінь, бронза» кожен знайде щось своє. Під час оцих особливо важких часів ми переоцінюємо,
що є важливим в цьому житті – те, чим людина надихається, її сім’я і як вона цінує мирне небо», – додала керуюча партнерка Леся Корсак
Куратор експозиції – мистецтвознавець, професор Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Орест Голубець.
«У нас з Романом було чотири вечори особливо цікавих дні, коли ми будували цю експозицію. Народження ідеї, думок як освоїти цей простір… Я у своєму житті побудував чимало експозицій цікавих виставок, у тому числі міжнародних. Але коли ми потрапили сюди, ми зрозуміли, що то справжній виклик. Це як робити виставку на футбольному полі», – прокоментував Орест Голубець.
За словами куратора, останні місяці Роман Романишин працював у безперервному потоці.
«Не так багато художників в Україні, які абсолютно вільно рухаються у творчому просторі. Романишина ми з дружиною знаємо з 1989-го року, тому що ми сусіди. Я маю нагоду спостерігати за його змінами у творчому шляху. Він для мене – колосальна загадка, тому що це художник, який ніколи не зупиняється. Я, чесно кажучи, не знаю в Україні такого митця,
який би мав стільки персональних виставок, починаючи з Японії та Китаю, через всю Європу, закінчуючи Америкою і Канадою і далі. Поза тим він абсолютно скромний і нещадно зневажає титул «заслужений», – сказав куратор.
Він зазначив, що деякі роботи, виставлені у залі, приїжджали практично «мокрими», бо художник завершував їх ще за кілька днів до відкриття.
«Роботи складаються в таку дивну мозаїку. Попри те, що Роман у своєму житті має багато різних творчих стежок, він залишається впізнаваним, абсолютно невпинним експериментатором. Це людина, яка справляє враження, що і вночі працює… Я б сказав, що він входить в десятку, а може й п'ятірку найвидатніших творців сьогодення. Як це визнається на рівні держави? У своїй самозакоханості та обмеженості, Київ дуже слабо реагує на художників з інших мистецьких осередків. Все, що там відбувається сповнене величі й цинізму. Я не раз мав справу з такими ситуаціями й дійшло до того, що я просто перестав працювати з Києвом», – пояснив Голубець.
Куратор наголосив: у Романишина не буває неважливих творів. Кожен твір для нього як дитина,
яких він «наплодив» вже ціле місто.
«Цей проєкт називається «Важливі речі», бо у такий час важливо визначитися, що для нас є цінним, а що не зовсім. Я думаю, найважливіше – це почуття вдячності, зокрема ЗСУ, які нас захищають. Я вдячний сім’ї Корсаків за існування цього простору, Оресту, бо без нього цього б не було. Я кілька разів був тут до цього, прицінювався, примірявся, але приїхав Орест і сказав: «Майже домовився»», – розповів художник.
Також поділився історіями створення кількох робіт. Відвідуючи Єрусалим, у якому перетнулися всі авраамічні релігії, художника вразила подорож. Під ефектом вражень, він створив об’єкти «Вавилонська вежа» та піраміду.
«Вавилонська вежа» складається з кількадесяти невеликих фрагментів графіки, виконаних на італійському папері. На них зображені божества авраамічних релігій, буддизму. Піраміда зроблена з офортних відбитків. Ідея об'єкта піраміди полягає у вертикальній структурі соціуму.
«Внизу є багато простих людей, які живуть буквально у позбавленому кольором світі. Там є лише один червоний спалах – хтось, щось поцілований Богом.
Як ми піднімаємося вверх по цій соціальній піраміді, повітря стає все рідше, а червоного кольору більше», – пояснив він.
Художник наголосив, що він лише пропонує глядачам матеріал своєї концепції та зовсім не наполягає її дотримуватися. Споглядачі мають право для побудови власної версії.
«Коли я ходжу навколо «Великої мами», то кожен раз читаю її з іншими конотаціями. Читайте як хочете і ви знайдете багато чого неймовірного, навіть для мене», – додав Романишин.
Також до експозиції увійшли три інсталяції-їжаки: «Амазонка», «Зозуля», яка підкладає яйця у чужі гнізда та червоно-чорний їжак «Варвар». Останній об’єкт вирішили не перекладати на «barbarian» для іноземних виставок, а зберегти транслітерацію у вигляді «warwar». Тому люди з-за кордону сприймають цю назву як два слова «війна» поряд, що більше підкреслює сенс твору.
Фундатор музею Віктор Корсак вручив художнику авторський трактат «Космогонія добра і зла, або про що не знав Заратустра».
«Тут своя «Космогонія», своє добро і своє зло, і своя філософія», – відгукнувся про роботи Романа Романишина фундатор музею Віктор Корсак.
Серед скульптур примітне «1 вересня». Дві вищі фігурки тримають по обидва боки меншу, й ведуть до бронзової маски, що рахує монети. Зверху, над головою – штурвал як символ керування, руху, мозкового «штурму» чи вітряк, який відсіює зайве й породжує мрії. Водночас маска дуже закрита і створює враження надто закритої установи, спрямованої більш на перевиховання, аніж на пробудження чогось неповторного.
Живописні роботи Романишина – об’ємні й фактурні. Стилістика, образи й поєднання кольорів настільки відгукуються, що хочеться торкнутися полотен, попри традиційне правило про недоторканність експонатів.
Щодо графічних витворів, то усі вони мають рельєфну печатку з ім'ям Романишина, а також тендітний підпис олівцем. Побачити виставку «Важливі речі: дерево, папір, камінь, бронза» можна буде до 4 січня 2025 року.
Читайте також: Пам'ятник Олені Пчілці в Гадячі: Rayon.in.ua та «Рідний край. Газета Гадяцького земства» оголосили спільнокошт на зустрічі з читачами
