Виставу «Конотопська відьма» показали у Луцьку Трупа Національного драмтеатру імені Івана Франка прибула до обласного центру Волині у межах гастрольного туру з однією з найвідоміших постановок режисера Івана Уривського Задля того, аби виставу побачило більше людей, команда підготувала 27 листопада два покази у Волинському драматичному театрі імені Тараса Шевченка.
Спектакль відвідала журналістка Район.Культура й поспілкувалася з виконавцями головних ролей – В’ячеславом Хостікоєвим (Дем’ян) й Марією Рудинською (Олена) Вони розповіли про своє бачення постановки, поділилися як налаштовуються на виставу, що вважають найскладнішим у своїй роботі, а також як минають гастролі.
Про що виставаВистава за повістю Григорія Квітки-Основ’яненка вирізняється мінімалістичними декораціями та двоколірним забарвленням – майже всі реквізити та костюми складаються з білого та чорного. Таке стилістичне рішення підкреслює боротьбу темного та світлого боку, що є наскрізною темою вистави. У центрі подій – Конотоп де керує новоприставлений сотник Микита Забрьоха. Особа ледачкувата й безпорадна на службі,
яка досягла верховодства тільки завдяки покійному батьку, адже сотенство отримала у спадок. У ньому прослідковуємо, як бундючна людина, яка знаходиться не на своєму місці, здатна занедбати усе козацтво.
Неосвічений та слабохарактерний Забрьоха піддається намовлянням підступного писаря Прокіпа Пістряка, який і сам поклав око на сотництво. Писар доводить: над Конотопом давно не було дощів через відьом, що вночі доять худобу та варять зілля, а отже підозрюваних жінок слід перевірити на наявність надприродних сил. Найкращий спосіб для цього – спробувати їх потопити, переконаний Пістряк. Та, яка не задихнеться і є відьмою.
Відьму вдалося виявити, але чи зможе проста людина зашкодити їй? Тому Забрьоха просить Зубиху пробачення й думає чи б не могла вона допомогти причарувати молоду дівчину Олену, щоб та забула про свого Дем’яна, пішла за Микиту й на додачу віддала йому хутір…
Читайте також: Алюзії на народні мелодії та весільні пісні: Сусанна Карпенко розповіла, що лунає у виставі «Конотопська відьма»
Хто переміг: біле чи чорнеГригорій Квітка-Основ’яненко не пошкодував жодного героя свого твору.
Наприкінці повісті кожен, хто мав справу з відьмою, та й сама вона зазнали випробувань. Казковим щасливим фіналом не нагородили й тих героїв, які від початку видаються найсвітлішими персонажами.
«Я дуже позитивна людина, і мені хочеться тягнутися до світла. На мою думку, було б дуже добре, якби це був хепі-енд, Дем’ян та Олена цього заслуговували. Але, на жаль, цього не захотів автор», – поділився думкою В’ячеслав Хостікоєв.
Та яка сила здолала іншу – питання суперечливе. Адже й визначити на якому боці стоїть відьма теж складно.
«Перемогла природа. Дем’ян з Оленою теж були в багато чому неправі. Вони довірили свою любов не тим силам. Якби кожен йшов своїм шляхом, не звертаючись до відьом та містичних сил, то все могло бути добре. Узагалі не можна сказати, що і відьма перемогла. Так, вона всіх обдурила, зробила так, як їй було потрібно. Але, здається, природа все розставила на місця», – додав актор.
Артист вважає, що усіма героями керувало бажання отримати підтримку будь-яким чином. Вони не знали, чим доведеться заплатити за своє прохання та як саме втілиться їх бажання,
тому у складні часи зверталися до надлюдського. Цим можна пояснити й чому під час війни серед українців зріс інтерес до міфічного і містичного минулого країни.
«Чимало моїх друзів – і військових, і істориків – розповідали різні легенди. До прикладу, про меч Святослава, який був знайдений перед початком війни. Ця зброя символізувала боротьбу, кровопролиття, а зараз у нас тривають бої. Таких історій в нашій культурі дуже багато», – сказав він.
Марія Рудинська зазначила: у світі завжди панує добро і темрява, й вони не можуть існувати одна без одної. Отже, перемагатиме рівновага.
«Життя не може існувати в одному чистому жанрі, життя – суміш комізму й трагедії. У нашій виставі не згадується, що відьма теж помирала в муках, як про це писав Квітка-Основ’яненко. Натомість вона оголошує постскриптум автора, який зазвичай не висвітлюють інші режисери у своїх виставах», – сказала Марія Рудинська.
Як актори налаштовуються на груВиконавиця ролі Олени зізналася, що найскладнішою частиною у виставі для неї є співи. «Конотопська відьма» – її перший вокальний досвід на сцені,
що не могло не тривожити акторку під час перших репетицій. Оскільки у спектаклі звучать не лише сольні номери, варто було не забувати про голосову гармонію з партнерами.
«Я не могла перебороти себе і видавати звуки. Поступово з кожним разом ставало легше і легше. Можливо, щось ще не завжди вдається зробити ідеально, але я над цим працюю. На гастролях ми виступаємо на різних майданчиках, і знову виникає складність зі звуком, бо кожна сцена інакше звучить», – пояснила Марія Рудинська.
А ось пластичні епізоди викликають в акторки найбільше задоволення. Впевненості їй додає дев’ятирічний досвід занять танців, а підтримку перед виходом на сцену отримує від спільних обіймів з командою.
«Я спостерігаю за партнерами, помічаю їх зарядженість. Коли ти бачиш, як навколо тебе люди виявляють велику відповідальність до роботи та її підготовки, то автоматично доєднуєшся до цього процесу», – додала вона.
Якби В’ячеслав Хостікоєв писав поради для початків, то порадив би їм перед виступом не виснажувати шлунок важкою їжею, не вживати алкоголь за день до вистави, тримати тіло та голос у формі.
З останнім йому допомагає кока-кола. За словами актора, після цього напою співається легше. Таким секретом з ним поділилася хормейстерка Сусанна Карпенко.
«Актори на сцені багато думають й цей процес дуже швидкий, бо іноді трапляється щось незаплановане, і потрібно вигадати, як вийти з цієї ситуації. Усі ми граємо певний емоційний стан, але спочатку ми його в собі знаходимо, всередині нас він починає відгукуватися, а вже потім ми накладаємо на нього фізику. Кожен актор несе свій всесвіт, і якщо на сцені він не буде нічого відчувати, то нічого не відчує і глядач», – розповів В’ячеслав Хостікоєв.
Граючи Дем’яна, артист часто згадує власні історії відносин. Найбільше сил віддається на фінальну сцену, у якій головні герої уже поєднані тенетами шлюбу та відьмацької магії, й кружляють у шаленому танці. Та попри те, що гра вимагає віддачі енергетичних ресурсів, Хостікоєв розповів, що завжди намагається отримувати насолоду від праці. Таку ж думку поділяє його партнерка і зауважила: зумисне налаштовувати себе під настрій героя за кілька годин до вистави не є конче потрібним.
«Чесно кажучи, я ніколи не слухаю депресивну музику, не настроюю себе, що ось скоро дуже серйозна вистава й складна роль. Мені це видається смішним, адже ти перегораєш за той час, доки готуєш себе до чогось грандіозного. Легкість перебування на сцені залежить від твоєї легкості у житті, і на гру позначається наскільки хороший у тебе настрій. Коли в мене його немає, я стараюся працювати далі, й не видавати цього назовні, але тоді я не отримую такого задоволення від власної роботи», – сказала Марія Рудицька.
А ще акторка зазначає: якою б не була роль, свого персонажа варто зрозуміти й виправдати його дії для себе, щоб знайти пояснення її поведінки й вдало передати ті почуття.
«Хочеться бачити очі, а не телефони»Частку популярності «Конотопська відьма» завдячує соцмережам – відео уривків з показів завірусилися в Instagram та TikTok, тож самі глядачі й не помітили, як стали продукувати рекламу постановки. Трупа не стомлюється дякувати аудиторії, проте В’ячеслав Хостікоєв зазначає, що очікує більше живої залученості відвідувачів до того, що відбувається на сцені.
«Навіть зараз, коли ми виходимо на сцену, то я не бачу людських облич, а камери. Я справді хочу побачити обличчя. Знаєте, скільки глядач втрачає, коли дивиться спектакль через екран телефону? Адже виставу треба сприймати своїми очима, всім своїм тілом, тому прикро, коли публіка так не робить», – поділився думками актор.
Великий запит аудиторії на виставу переконав команду часто давати покази й гастролювати з нею у різні міста України. Тому Марія Рудинська зауважила: іноді може виникати легка втома від відтворення того ж матеріалу, проте якщо глядач потребує саме його, трупа виконуватиме побажання.
«Нещодавно акторка Мальвіна Хачатрян була в Нью-Йорку й навела чудовий приклад: у бродвейському театрі «Короля Лева» грають роками, змінюються тільки діти-актори. Вони виступають з нею майже щодня і постійно перебувають у процесі цієї вистави. У нас постановки так часто не граються, це незвична практика. Та якщо «Конотопська відьма» зараз має успіх, а люди хочуть на неї потрапити, то ми гратимемо для наших глядачів. Навіть сьогодні двічі підряд», – зауважила вона.
В’ячеслав Хостікоєв визнає: гастролі дуже виснажують, проте улюблена робота покриває труднощі життя на валізах. Головне – вміти насолоджуватися тим, що оточує тебе у кожному місті.
«Коли до нас приходять військові, вони як і інші – навиваються слізьми, сміються, радіють. Вкрай приємно коли ми таким чином лікуємо їх серця. Опісля вони підходять до нас, знайомляться. Для мене така взаємодія зараз дуже важлива», – розповів артист.
Найважче для Хостікоєва після гастролей – повертатися до звичної роботи, адже він поєднує театр з дубляжем. Тому мусить надолужувати роботу, яку довелося відкласти на період виступів за межами Києва. За 13 років озвучування В’ячеслав Хостікоєв взяв участь у чималій кількості проєктів, та найбільш вагомим для нього є відеогра S.T.A.L.K.E.R.2. Його голосом говорить не один герой аномального світу Чорнобильської АЕС.
«Я страшенний геймер. У 2007 році я вперше зіграв S.T.A.L.K.E.R. Боже, це була така подорож, я такого ніколи не бачив. Тоді я й подумати не міг, що стану частиною цього світу. дуже приємно, коли ти спочатку фанатієв від чогось, а потім тебе кличуть у той проєкт. Я побачив, як творці вкладають свою любов у роботу і сам віддав все, що мав. Я розумів, що якщо мені треба зривати голос, я зірву, треба буде ночувати, я там буду ночувати. І ця любов, звичайно, відгукнулася. Той величезний вибух, фідбек, який ми зараз отримуємо від тих, які торкнулися цього світу колосальний. Це найбільша зараз подія в геймерстві від релізу першого S.T.A.L.K.E.R», – розповів Хостікоєв.
