Нематеріальна культурна спадщина – це перелік народних традицій, звичаїв та ремесел, що передаються з покоління у покоління у різних куточках України.
Про це розповідає misto.media.
Фіксування волинських традицій у реєстрі є важливим передусім для збереження та захисту унікальної культури регіону. Це сприяє їхньому поширенню та популяризації серед інших областей України.
- Традиція соломоплетіння у Турійській громаді
Як вказує Український центр культурних досліджень, традицію соломоплетіння у Турійському районі зберіг та передав своїм нащадкам Олександр Якович Коптюк У 1984 році майстриня Марія Василівна Кравчук перейняла навички соломоплетіння у пана Олександра, після чого й сама взялася створювати солом’яні вироби.
Зараз пані Марії 70 років і вона є заслуженою майстринею народної творчості України. Жінка створює роботи за власними задумами, її особисті знахідки – це фантазійні форми, плоскі фігури тварин та птахів й перехід однієї форми на іншу.
Процес соломоплетінням є дуже трудомістким. Спочатку поля засіваються злаковими культурами. У червні стебла жнуть серпом та залишають на сонці, аби вони просушилися. Перед початком плетіння солому чистять від вузликів та замочують, щоб вона розм’якла.
У кожному виробі зашифровані символи та традиції, що стосуються природи. Коло — безперервний зв’язок, циклічність поколінь, ангели – хоронителі, дзвоники – заклик до хороших звісток, а коники – успіх та удача.
- Традиційне ткацтво у Камінь-Каширській громаді
На початку XX століття у Волинському воєводстві нараховувалося понад 44 тисячі верстатів. У селах виготовляли здебільшого килимки. На сьогодні в оселях селян Камінь-Каширської громади можна побачити збережені у хорошому стані веретена та ткацькі верстати.
Місцеві майстрині Ганна Миколаївна Самко та Юхимія Дем’янівна Подмовська кожної зими складають верстати й виготовляють рушники,
хідники, рядна для побутового використання.
Серед майстринь рушники лишаються найулюбленішим виробом для ткання. Використовують їх для побутових, обрядових та інтер’єрних призначень.
Тут характерні геометричні узори, лінії-кривулі та ялиночки. У колірній гамі зазвичай домінує червоний. Волинські рушники визначаються своєю яскравістю та стриманістю у візерунках. Кожна майстриня створює свій унікальний виріб, вирізняючись власною фантазією та майстерністю.
- Весільний обряд «Читання корони»
Його специфіка полягає у тому, що перед одруженням мама заплітає своїй донці у волосся вінець білого кольору у вигляді стрічки. Лише після цього наречена може побачитися зі своїм коханим.
Під час обряду удома нареченої дружба нареченого має зачитати спеціальний текст, який теж називається «весільною короною».
Зараз у різних громадах налічується близько 20 стародавніх обрядових текстів. Люди зберігають ці рукописи у своїх старих зошитах та записниках, передаючи їх з покоління у покоління.
- Борщ і голубці
У 2023 році до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України додали приготування української традиційної страви «Голубці». Страва побутує на всій території сучасної України, зокрема й на Волині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
